Home » Posts tagged 'ювійлеї'

Tag Archives: ювійлеї

Мова

Останні коментарі

    Завідувач кафедри ВГА професор Федір Заблоцький розповідає про свій життєвий і науковий шлях

    Logo_NULPЗавідувач кафедри вищої геодезії та астрономії Національного університету «Львівська політехніка» професорові Федору Дмитровичу Заблоцькому 22 лютого виповнюється 70 років. Поважний вік, який дає право оглянути роки, що за плечима, згадувати та розмірковувати і водночас – дивитися у майбутнє. Напередодні ювілею журналіст прес-служби Львівської політехніки зустрівся з науковцем.

    – Федоре Дмитровичу, розпочнемо з Вашого коріння, з Вашої малої Батьківщини.

    – Народився я у селі Малий Ходачків на Тернопільщині. Батьки були простими селянами. Особливою строгістю у моєму вихованні відзначався батько. Я більше горнувся до мами. Та з плином років відчув вдячність за батьківську науку. Сталося так, що 1948 року батька разом з його мамою (моєю бабусею) вислали до Сибіру у Кемеровську область. Стрийко у той час вже відбував покарання у Норильську за участь у національно-визвольній боротьбі. Маму і мене висилка оминула, бо на той час ми жили у сусідньому селі. 1951 року поїхали до батька. Він і мама працювали там на шахті. Мною опікувалася бабуся. Звернув увагу, що у кожній виселеній сім’ї був «Кобзар»…

    Чотири роки я вчився у місцевій школі. 1957 року разом з бабцею повернувся у рідне село. Згодом приїхали і батьки. Продовжив навчання у п’ятому класі. Почав учитися 21 вересня. Кумедний був епізод на уроці української мови. Треба було розібрати текст по частинах мови – підмет, присудок. Після сибірської російської школи не знав тих термінів. Вчителька каже, що змушена поставити мені двійку. Виручив мене хлопець із задньої парти: «Та він же москаль!..». Я відтарабанив без запиночки по-російськи – подлежащие, сказуемое, деепричастие… Вчителька, щира українка, послухала то все і оголосила класові: «Ставлю Заблоцькому 5 з плюсом!»

    – Ви добре вчилися у школі?

    – Закінчив школу зі срібною медаллю. Трохи забракло до золотої.

    – Чи впливали Ваші батьки на вибір майбутньої спеціальності?

    – Ніяким чином. Батькові взагалі нічого не казав, а мама знала лише, що їду вступати до Львова. Відразу після школи влаштувався у піонерський табір інструктором з плавання. Заробив за липень 60 рублів і поїхав з тими грішми до Львова.

    Взагалі-то я не мріяв про технічну освіту, думав про гуманітарну. Дуже любив літературу. На всіх олімпіадах мене виставляли як декламатора поезій. Але мій приятель підбив мене до вступу у Львівську політехніку. Я добре склав усі п’ять іспитів і при досить високому конкурсі був майже зарахований на… електромеханічний факультет. Чому майже? У день остаточного зарахування і співбесіди з деканом на електромеханічний факультет завітав декан геодезичного Тимофій Никифорович Чалюк. Коли декан електромеханічного факультету оголосив, що Заблоцький зарахований, Тимофій Никифорович звернувся до мене: «Ви сільський хлопець. Чи знаєте, що є така романтична спеціальність – геодезист? Може, підете до нас?». І тут я ляпнув: «Та мені все одно, куди вступати…». Це викликало гнів декана електромеханічного: «Вам все равно! Да вы знете, сколько молодых людей остались за бортом института! Люди армию отслужили…». І спересердя кинув мої документи Чалюку: «Забирайте его к себе, нам такие не нужны!». Ось так розпочався мій шлях у геодезію.

    А по-справжньому почав учити цю науку на третьому курсі. Із вдячністю згадую усіх викладачів. На першому курсі були захоплені цікавими, доступними лекціями з вищої математики професора Верхоломова, а з геодезії – професора Островського, доцента Масліча, з кафедри вищої геодезії і астрономії – доцентів Філіпова, Коваленка. Коли вже працював в Інституті, впродовж десяти років був заступником професора Островського, коли він очолював кафедру геодезії.

    – Ви одразу вступили в аспірантуру?

    – Одразу, але на заочну форму. На той час я вже одружився, а стипендія була маленькою. Закінчив геодезичний 1969 року і пішов працювати інженером-геодезистом в інститут «Теплоелектропроект». Було багато відряджень. Невдовзі зрозумів, що треба обирати щось одне. Вибрав науку. Завідувач кафедри геодезії Дмитро Іванович Масліч узяв мене на посаду асистента кафедри.

    – Якими були тоді Ваші наукові зацікавлення?

    – І кандидатська, і докторська дисертації пов’язані з полярними регіонами. Було чимало експедицій на Нову Землю, Кольський півострів. А ось в Антарктиді побувати не довелося. Підозрюю, що перешкодила історія з моїм батьком…

    – Можу припустити, що наукова діяльність працівників Вашої кафедри має здебільшого фундаментальний характер.

    – У принципі це так. Але і наша робота має вихід на практику. Ми створюємо основи для розвитку геодезії і картографії. Діяльність наша різнопланова. Основний науковий напрям – моніторинг фізичної поверхні Землі та її атмосфери на основі результатів аналізу сучасних наземних і супутникових вимірювань.

    На кафедрі тривають дослідження деформації земної поверхні в регіонах Українських Карпат і Антарктичної станції «Академік Вернадський» із застосуванням, насамперед, супутникових технологій. Ми брали участь у Центрально-Європейських геодинамічних проектах. Окремий напрям – вивчення метеорологічних процесів за допомогою GPS-вимірювань За результатами цих дослідженнями я у співавторстві з іншими дослідниками видав дві монографії та навчальний посібник «ГНСС-метереологія». Використовуємо інформацію із супутників для вивчення атмосфери Землі. Видав з цієї тематики монографію.

    – У назві Вашої кафедри присутнє слово «астрономія». Може видатися, що це щось далеке від земних проблем.

    – Ми не вивчаємо природи і походження небесних світил та Всесвіту. Розвиваємо геодезичну астрономію Я, до прикладу, здобув спеціальність «астрономогеодезик».

    – Ваша кафедра є випусковою. Зараз завершується вироблення нового положення про рейтингування випускових кафедр. Один з індикаторів рейтингу – кількість докторів і кандидатів наук…

    – На нашій кафедрі працює 12 штатних викладачів. Серед них – 5 докторів наук, професорів, 3 кандидати наук, доценти, та 3 кандидати наук – асистенти. Та, як на мене, це не вирішальний показник. Головне – наукова робота. І не лише викладачів.

    Я б зробив особливий акцент на активнішому і глибшому залученні студентів до наукової роботи, застерігаючи від формалізму у цій важливій справі. Мені подобаються слова: «Талант будити треба вдосвіта». Це стосується і наукового таланту. Дуже важлива участь у міжнародних грантах. Упродовж 1994–2006 років я був національним представником у Центрально-Європейських геодинамічних проектах. Зараз складніше. Щоб отримати міжнародний грант, треба подати не менше десяти серйозних заявок. Але це треба наполегливо робити.

    – Ви керівник підрозділу, хоча і невеликого. Які ваші принципи у стосунках з підлеглими, з колегами по роботі?

    – За багато років не можу спокійно сприймати розхлябаності, забудькуватості, необов’язковості. Дав слово – дотримай!

    – Знаю, що Ваша дружина за фахом музикант. Може, вона і Вас захопила музикою?

    – Музика завжди була у моєму житті. У школі грав у духовому оркестрі. У студентські роки захоплювався гітарою, співав у молодіжному хорі, потім – у хорі викладачів «Орфей». Зараз не граю і не співаю, але слухати музику люблю.

     

    Кафедрі фотограмметрії та геоінформатики 50 років!

    Logo_AudytoriaVII Міжнародна науково-технічна конференція „Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика — сучасні технології та перспективи розвитку”, що тривала впродовж 13 – 15 червня, зібрала у стінах Львівської політехніки близько 140 науковців із України, Польщі, Чехії, Німеччини, Росії, Ізраїлю, Латвії та інших країн. Цьогоріч вона була присвячена 50-річчю кафедри фотограмметрії та геоінформатики Інституту геодезії нашого університету.
    Наукова зустріч під патронатом ректора Львівської політехніки професора Юрія Бобала та професора Аграрного університету імені Г. Коллонтая в Кракові (Польща) Влодзімєжа Сади пройшла у формі пленарного та трьох секційних засідань. Їх учасники обговорили низку важливих для галузі питань. Зокрема йшлося про технічні, законодавчі та нормативні проблеми кадастру, сучасні геоінформаційні системи і технології, збереження та архітектуру ландшафтного середовища тощо.
    — Інститут геодезії, й кафедра фотограмметрії та геоінформатики зокрема, — це потужний освітній та науковий центр, який готує фахівців і в співпраці з багатьма іноземними науковими установами проводить важливі теоретичні, практичні та прикладні наукові дослідження. Важливою характеристикою кафедри ювілярки є те, що в період стрімкого розвитку технологій вона завжди йшла і йде в ногу з часом. А це дуже важливо для науки, — зазначив під час відкриття конференції проректор із наукової роботи професор Зорян Піх.
    Велика частина пленарного засідання була наповнена побажаннями плідної роботи учасникам наукової зустрічі, а також привітаннями для колективу кафедри фотограмметрії та геоінформатики, яка запросила до участі в конференції всіх своїх випускників. Зі словами вітань виступили керівник управління топографо-геодезичної і картографічної діяльності Державного агентства земельних ресурсів Іван Заєць, директор Інституту геодезії професор Корнилій Третяк, доктор Кароль Радей з чеського дослідницького Інституту геодезії, картографії і топографії, професор Варшавської військової технічної академії Ромуальд Качинський, випускник кафедри фотограмметрії та геоінформатики, а нині професор Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучення Михайло Бринь, представники різних кафедр та інститутів нашого вишу.
    З нагоди ювілею за плідну працю Вчена рада університету відзначила багатьох працівників кафедри. Зокрема, проректор Зорян Піх вручив почесну грамоту колишньому доценту Івану Гудзу, якому виповнилося 90 років. А президент Українського товариства геодезії і картографії професор Ігор Тревого нагородив його нагрудним знаком — імені професора А. Островського.
    Срібну медаль ІІ ступеня за заслуги в галузі геодезії та картографії з рук професора Ігоря Тревого отримав також завідувач кафедри-ювілярки, президент Українського товариства фотограмметрії та дистанційного зондування професор Олександр Дорожинський.

      Анна ГЕРИЧ

     

    Приємна несподіванка

    Изображение 038
    Logo_Audytoria13 грудня відбулося урочисте засідання кафедри геодезії ІГДГ Львівської політехніки, на якому геодезисти вшанували 90-ліття свого великого Вчителя, почесного геодезиста України, колишнього доцента Анатолія Філіпова.
    З цієї нагоди в авдиторії зібралися працівники кафедри, інституту, студенти і гості — випускники 1958 – 1959 років. Розпочав імпрезу завідувач кафедри професор Олександр Мороз. Він коротко розповів присутнім про життєвий, педагогічний і науковий шлях Анатолія Філіпова і вручив йому Почесну грамоту Львівської політехніки за видатні заслуги перед університетом, зачитав вітання і вручив подарунки.
    Президент Українського товариства геодезії і картографії геодезистів України, декан інституту професор кафедри геодезії Ігор Тревого, вітаючи ювіляра, відзначив, що за даними Правління українського товариства геодезії і картографії, Анатолій Філіпов — найстарший геодезист України, який суттєво поповнив наукову скарбничку своїми доробками. Враховуючи його колишні заслуги — вагомі наукові досягнення і внесок у розвиток геодезичних професій в Україні, Українське товариство геодезії і картографії нагородило ювіляра найвищою нагородою товариства — медаллю „За заслуги в геодезії і картографії I ступеня”. Ігор Тревого виконав цю почесну місію, вручивши посвідчення і саму медаль Анатолієві Філіпову під оплески присутніх.
    Спогадами про спільну працю на кафедрі вищої геодезії та астрономії поділився професор кафедри Петро Двуліт, а його колеги привітали ювіляра пишними букетами квітів та великим настінним годинником. Анатолій Філіпов отримав вітання й від колишніх своїх студенток, випускниць 1958 – 1959 років, нині теж пенсіонерок Любові Кравцової та Раїси Ільків, инших випускників кафедри вищої геодезії та астрономії, які свої вітання ювілярові надіслали телеграмами.
    Сам ювіляр був дуже розчулений такою увагою від колишніх колег, адже, їдучи на кафедру на запрошення Олександра Мороза, ніяк не сподівався на такий теплий прийом, щирі слова привітань, пам’ять і пошану.

    Катерина ГРЕЧИН

     

    Творець власної долі

    Logo_AudytoriaПонад 50 років свого життя почесний геодезист України Анатолій Філіпов, колишній доцент Інституту геодезії Львівської політехніки, готував майбутніх геодезистів. Нині він — на заслуженому відпочинку, а нещодавно відсвяткував дев’яностоліття.
    Народився Анатолій Євгенович на Смоленщині. Шкільні роки минули в містах Іваново та Семипалатинську. Потім було навчання у Новосибірському інституті військових інженерів залізничного транспорту, однак його перервала війна. Далі все було як у калейдоскопі: військове піхотне училище, окрема добровільна бригада, фронт. Не обирав легкої долі, тож як мінометник бригади, був завжди там, де небезпечно і важко. Двічі поранений, щоразу повертався на фронт. Після першого поранення воював кулеметником стрілецької дивізії, після другого — автоматником. У листопаді 1944 року його скерували на навчання в танкове училище, однак скористатися новими знаннями не встиг: війна закінчилася.
    У 1946 році Анатолій Філіпов став студентом геодезичного факультету Львівської політехніки, отримав спеціяльність астрономогеодезія. Оскільки завжди тягнувся до науки, вступив до аспірантури Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР. Його науковим керівником був відомий вчений, директор обсерваторії академік Олександр Орлов. На посаду молодшого наукового співробітника обсерваторії Анатолія Філіпова зарахували за рік до захисту дисертації в Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР, де здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.
    У вересні 1956 року Анатолій Філіпов повернувся до Львівської політехніки: спочатку на посаду асистента, а через два роки — доцента кафедри вищої геодезії та астрономії. Коли ж кафедру поділили, обрав вищу геодезію і ґравіметрію. Для студентів спеціяльности „астрономогеодезія” читав основний лекційний курс — вища геодезія (сферична та теоретична геодезія), проводив лабораторні заняття зі студентами четвертого та п’ятого курсів всіх геодезичних спеціяльностей, керував дипломними проєктами, виробничими практиками. Ніколи не боявся починати щось із початку. Так, коли виникла потреба освоїти супутникову геодезію, ретельно підготувався і зробив цікавий семестровий курс із основ небесної механіки.
    Студентами Анатолія Філіпова свого часу були нинішні професори Петро Двуліт, завідувачі кафедр — вищої геодезії та астрономії Федір Заблоцький, кадастру територій Лев Перович, картографії та геопросторового моделювання Петро Черняга. Вони нині дуже шкодують, що не вдалося записати його лекції й видати окремою збіркою, як і дослідження, що готував до докторської дисертації.
    — Анатолій Євгенович був керівником моєї дипломної роботи, згодом ми багато років працювали з ним на одній кафедрі, — розповідає професор кафедри вищої геодезії та астрономії Петро Двуліт. — Це був чудовий лектор і науковець, відомий як в Україні, так і в Союзі. Його монографія „Порівняння Пулковських та Йоханнесбургських спостережень широти” є однією з кращих монографій з астрометрії і настільних книжок для спеціялістів. Великий ерудит, консультував студентів і викладачів із різних питань. Докторську завершив, але чомусь не захотів її захищати.
    — Анатолій Філіпов — дуже добрий спеціяліст із вищої геодезії,— додає Федір Заблоцький. — У наукових дослідженнях був дуже скрупульозний: наукових статей не писав десятками, але довго і ретельно над ними працював. Мав добру математичну підготовку, що дозволяло йому працювати творчо. Мені завжди в ньому імпонували обов’язковість, дисциплінованість, готовність допомогти молодим асистентам у наукових чи педагогічних питаннях. Студенти його дуже поважали, хоча заробити добру оцінку в нього було непросто. А ще він був затятий рибалка і дуже любив „тихе” полювання.
    У 74 роки, коли, здавалось, можна було вже спокійно відпочивати, Анатолій Філіпов, на запрошення завідувача кафедри геодезії професора Олександра Мороза, ще 6 років працював доцентом, освоюючи цілком нові для себе предмети.
    — Кафедра вищої геодезії та астрономії розміщена поверхом вище від нас, — каже Олександр Іванович. — Традиційно нашу кафедру, порівняно з вищою геодезією, вважають „легкою”. Такої думки був і Анатолій Євгенович, доки не зіткнувся з геодезію зблизька. Незважаючи на свій поважний вік, дуже скоро ввійшов „у курс справи”, а глибоко вникнувши у сферу нашої освіти, признався, що ніколи не сподівався зустрітися у нас із такою складністю. З цим висококваліфікованим, надзвичайно порядним і прямолінійним чоловіком було легко й комфортно працювати.
    Анатолій Філіпов має 40 наукових праць і методичних посібників. Нагороджений медалями, багатьма почесними грамотами та подяками адміністрації Львівської політехніки. Завдяки його наполегливій праці та таланту педагога геодезичний факультет і згодом Інститут геодезії підготував багато достойних інженерів-геодезистів, що прославили Львівську політехніку на теренах колишнього Союзу й за кордоном.
    Колеги та учні Анатолія Євгеновича щиро вітають його зі славним ювілеєм, бажають ще багато років прожити у доброму здоров’ї і не втрачати любови до життя.

    Катерина ГРЕЧИН

     

    Урочисте засідання кафедри геодезії

    Logo_KGУ четвер, 13 грудня 2012 року о 14:00 в аудиторії 502 ІІ н.к. відбудеться урочисте засідання кафедри геодезії з нагоди святкування 90-річчя доцента Філіпова Анатолія Євгеновича

    Filipov

    Запрошуються всі бажаючі.

     

    Задля розвитку геодезичної науки й освіти

    Logo_AudytoriaВизнання львівської геодезичної школи
    У роботі з’їзду взяло участь 110 делегатів та гостей, серед яких — представники семи закордонних країн. З усіх облас тей України найповніше було представлено Західну Україну — 34 делегати від різних організацій, в тому числі Львівська політехніка на чолі з директором ІГДГ професором Корнилієм Третяком. Делегатів з’їзду привітали академік НАН України Ярослав Яцків, заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Іван Макаренко, голова ЦК профспілки працівників геології, геодезії та картографії Віктор Супрун, голова Товариства фотограмметрії і дистанційного зондування професор Олександр Дорожинський, президент Чеського товариства геодезії і картографії інженер Вацлав Шанда, президент Словацького товариства геодезії і картографії інженер Душан Феріанц, проректор СГГА професор Володимир Середович з Росії та инші. Найкращих фахівців, науковців та зарубіжних гостей відзначили нагородами Українського товариства геодезії і картографії. Делегати з’їзду ознайомилися зі звітними доповідями мандатної, ревізійної комісій, звітною доповіддю голови правління за 2006 — 2011 роки, з якою виступив президент Товариства Ігор Тревого. Він, зокрема, відзначив, що Товариство у 2009 році було визнане найкращою громадською організацією України. Члени Товариства активно захищають інтереси підприємств галузі й окремих працівників, проводять серйозну наукову роботу, консультативно й інформаційно допомагають у профорієнтаційній роботі й підвищенні кваліфікації геодезичних працівників тощо. Велику увагу Товариство приділяє проведенню щорічних МНТК „Геофорум”. У доповіді і виступах мова йшла й про дальший розвиток геодезичної й картографічної наук та виробництва, захист Державної служби геодезії, картографії і кадастру України, яка й досі не має державного статусу, хоча обслуговує всі галузі економіки, освіту й оборону держави. З ус т делегатів зву чала тривога з приводу безпідставної ліквідації в державі ліцензії на геодезичні й картографічні роботи. Як показує досвід, відсутність такої ліцензії призводить до безконтрольности виконання геодезичних робіт, що неодмінно негативно вплине на економіку і бюджет держави. Яскравим прикладом такої „господарки” є аварія на Саяно-Шушенській АЕС в Росії, що принесла країні мільярдні збитки. Наші сусіди свого часу ліквідували групу геодезичного контролю, що не дало можливости попередити аварійний стан.
    В обговоренні доповіді взяло участь майже 20 осіб з України і з-за кордону. З’їзд відкритим голосуванням обрав президентом Українського товариства геодезії і картографії Ігора Тревого, що, безсумнівно, є визнанням львівської геодезичної школи. Було також обрано новий склад правління, до якого зі Львова ввійшли професор Ігор Тревого та д. т. н. ІГДГ Анатолій Церклевич, й ревізійної комісії Товариства.
    На захист геодезичної освіти
    Делегати з’їзду виступили й на захист геодезичної освіти.
    — Фахівців із землевпорядкування та кадастру готують майже в сорока вишах і в багатьох із них ц я підготовка не відповід ає вимогам, — вважає президент.— Тому ми звернулися до нашого галузевого міністерства з пропозицією гот увати їх лише у провідних вишах України. Наш інститут готує повний спектр усіх геодезичних спеціяльностей. Фахівців з космічного моніторингу землі, оцінки землі й нерухомого майна та фотограмметрії і дистанційного зондування готуємо тільки ми. Вважаю, що й підготовку маґістрів варто зосередити у трьох-чотирьох провідних вишах України. На мою думку, варто збільшити державне замовлення на геодезистів, бо геодезія — це крок у майбутнє. В Німеччині, до прикладу, вважають, що геодезія — це „гальмо” корупції.
    Ювілеям присвячено
    У рамках роботи з’їзду відбулася науково-технічна конференція, присвячена 20 -річчю Товариства і Державної служби геодезії, картографії і кадастру. Учасники конференції прослухали доповіді провідних науковців про галузь геодезичного приладобудування, стан і перспективи геодезичної науки й виробництва в Україні, досягнення в галузі фотограмметричного приладобудування та тематичної картографії тощо.
    Під час роботи з’їзду підписано угоду про співпрацю між Словацьким товариством геодезії і картографії та Українським товариством геодезії і картографії.
    На підсумковому засіданні прийнято відповідну ухвалу, в якій, зокрема, запропоновано: Державній службі геодезії, картографії і кадастру переглянути норми виробітку на геодезичну й картографічну робот у через появу нових сучасних технологій; створити комісію для дослідження і виявлення нових шляхів зас тосування геодезії в нових сферах діяльности суспільства тощо.
    Плани і завдання
    Спільно зі своїми колегами Ігор Тревого планує розширити зв’язки зі Світовою федерацією геодезистів. Нещод авно Товариство прийняли в організатори потужної европейської конференції „Геодезичні дні”, які проводять Польща, Чехія, Словаччина, тож мають намір перейняти у них досвід, щоб з часом провести таку конференцію в Україні. У найближчих планах — розширити ради товариств за рахунок колег, які займаються кадастром, оцінкою землі і нерухомим майном та геоінформатикою (за прикладом Німеччини), у разі критичних ситуацій виходити на рівень прямих контактів з прем’єром країни (за прикладом Польщі), розширити контакти-договори з іноземними країнами, стати членом „Европейської геодезичної асоціяції” і найголовніше — максимально сприяти нормальному функціонуванню і розвитку геодезичної науки і освіти в державі.

    Катерина ГРЕЧИН

     

    Найстарішій геодезичній кафедрі в Україні — 140 років

    Logo_Audytoria

    Цього року виповнюється 140 років від дня заснування кафедри геодезії — найстарішої геодезичної кафедри в Україні, створеної у 1871 році наказом Міністерства освіти Австро-Угорщини. Вона тоді називалася кафедрою геодезії і сферичної астрономії. Її першим завідувачем був асистент Чеського вищого технічного училища у м. Празі Домінік Зброжек, якому згодом надали звання професора.
    Створення кафедри геодезії та сферичної астрономії у Львівській технічній академії дало змогу відкрити у 1877 році першу в Західній Україні астрономічну обсерваторію, а з 1878 року — метеорологічну станцію.
    З надбанням наукового та педагогічного потенціялу кафедра розділилася на дві окремі, які очолили професори С. Відт та В. Ласка. У цей період почали виходити написані ними перші підручники з геодезії.
    У 1912 році кафедру геодезії очолив і майже 30 років нею завідував професор К. Вайгель — один з найвідоміших учених-геодезистів Західної України того часу. Він один з перших застосував результати аерофотознімання для створення планів і карт на міські території, зокрема на м. Львів.
    Після Другої світової війни кафедра геодезії входить до складу геодезичного факультету Львівської політехніки. Її завідувачем призначають доцента Андрія Моторного.
    У 1966 році спільним рішенням колишніх Міністерства геології СРСР та Міністерства освіти Української РСР було створено першу на геодезичному факультеті галузеву лабораторію з вивчення атмосферних впливів на астрономо-геодезичні вимірювання.
    Багато років кафедру очолював професор Аполлінарій Островський, який вніс величезний вклад у її розвиток. Від 1993 року нею керує учень професора Островського Олександр Мороз, який гідно продовжив найкращі традиції попередників і започаткував нові, які відповідають найсучаснішим критеріям галузі.

    Наталія ПАВЛИШИН

     

    Політехніки привітали ювіляра

    Logo_AudytoriaУ Львівській політехніці 4 лютого відбулося пленарне засідання науково-технічної конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку фотограмметрії, геоінформатики та дистанційного зондування”, присвяченого 70-літтю від дня народження професора, доктора технічних наук, завідувача кафедри фотограмметрії та геоінформатики Інституту геодезії Олександра Дорожинського.
    Зі святом ювіляра привітав ректор Львівської політехніки, професор Юрій Бобало. Професор кафедри фотограмметрії та геоінформатики Інституту геодезії Христина Бурштинська розповіла про творчий шлях Олександра Людомировича, а директор Інституту геодезії, доктор технічних наук, професор Корнилій Третяк — про його міжнародну діяльність.

    Наталія ПАВЛИШИН

     

    Пів століття у Львівській політехніці

    Logo_Audytoria

    Професорові кафедри геодезіїї Інституту геодезії Львівської політехніки Тарасові Шевченку виповнилося 70 років. А розпочався його життєвий шлях 5 листопада 1939 року в Житомирі. Батько був військовослужбовцем, мати ― лікарем. Війна застала сім’ю Шевченків у Луцьку, а вже у жовтні батько загинув на фронті. Згодом сім’я евакуювала в Самарканд. По закінченні війни родина повернулася в Україну й оселилася у Рівному.
    У 1956 році Тарас закінчив школу. Саме тоді вийшла постанова про те, що випускники середньої школи мають відпрацювати на виробництві, а потім вступати до вищих навчальних закладів. На жаль, вдома хлопцеві роботи не знайшлося, тому доводилося їздити в Здолбунів, де працював слюсарем. А вже через рік став студентом Львівського політехнічного інституту, обравши механічний факультет.
    Одружився Тарас Шевченко на останньому курсі. 1963 рік приніс йому дві приємні новини: народження сина Григорія й закінчення інституту. Другий син, Георгій, народився 1970 року. В тому ж таки 1963-му Тарас Георгійович отримав скерування на роботу в Алма-Ату на ремонтно-механічний завод (РМЗ) Міністерства будівництва Казахської РСР. Спочатку він працював конструктором, потім — у цеху металоконструкцій технологом, старшим майстром, заступником начальника цеху, начальником цеху. Три роки Тарас Георгійович відпрацював на заводі, а четвертий — на монтажі металоконструкцій виконробом.
    У 1967 році сім’я Тараса Шевченка повернулася до Львова. Тут він спочатку влаштувався на посаду конструктора першої категорії у головному проєктноконструкторському бюро з конвеєробудування, а вже 1968-го розпочав роботу в НДЛ-32 Львівського політехнічного інституту на посаді старшого інженера лабораторії кафедри теорії механізмів і машин (завідувач кафедри професор М. Комаров), якою керував доцент Ю. Микольський.
    У лабораторії саме працювали над темою контролю встановлення обертових печей під час їх монтажу та ремонту. Таке обладнання використовують у виробництві цементу, сировини для алюмінієвої промисловости (кольорова металургія), у виробництві мінеральних добрив, у чорній металургії. Вже на початку 70-х років Політехніка подала заявку на винахід за цією тематикою у співавторстві з Тарасом Шевченком, а у 1973 році він отримав перше авторське свідоцтво. Науковці лабораторії виконували замовлення у багатьох районах колишнього Союзу: у Красноярському краї, в Іркутській, Новосибірській, Ленінградській, Вологодській, Бєлгородській областях, у Липецьку, Північному та Центральному Уралі, Північному Кавказі та на Львівщині, Рівненщині, Івано-Франківщині, Донбасі, Подніпров’ї.
    Паралельно Тарас Георгійович працював над кандидатською дисертацією (керівники ― професор М. Комаров та доцент Ю. Микольський) і у 1975 році вступив до аспірантури (фактично для того, аби подати дисертацію до захисту). Через чотири місяці дисертацію представили на розгляд спеціалізованої ради, а вже 1976-го відбувся її захист. Свого часу Тарас Шевченко був керівником Студентського наукового товариства.
    У 1978 році почав співпрацю з кафедрою геодезії: на Всесоюзній конференції він (разом із А. Островським і В. Гребенюком) представив доповідь про контроль прямолінійности осі корпусу печі лазерними приладами. У тому ж році Тараса Георгійовича прийняли на посаду старшого наукового співробітника ГНДЛ-18, а з вересня 1979-го він був уже старшим викладачем кафедри геодезії: читав лекції з курсу „Геодезичне приладознавство”. Через три роки став доцентом кафедри. В 1982 році, у співавторстві з І. Кузьо та Ю. Микольським, опублікував першу монографію. Водночас Тарас Георгійович продовжував займатися проблемами контролю встановлення великогабаритного технологічного обладнання і, зокрема, обертових печей.
    Докторську дисертацію науковець захистив у 1992 році. На той час він опублікував три монографії, одержав 20 авторських свідоцтв на винаходи, мав понад 60 друкованих праць. Економічним ефектом дисертації була довідка про економію від впроваджених авторських свідоцтв, яку надав Комітет з науки та техніки.
    Наукова тематика відмінника освіти України професора Шевченка є на межі механічних та геодезичних інтересів: інженерно-геодезичного забезпечення, встановлення і діягностування великогабаритного промислового обладнання. Він — автор близько 150 наукових праць (з них — 50 патентів та авторських свідоцтв на винаходи), трьох монографій. За свої розробки професор отримав ряд високих нагород, зокрема бронзові медалі ВДНГ СРСР (1982, 1985), Почесну грамоту Міжнародної виставки „Метрологія-86″, дві срібні медалі ВДНГ СРСР (1990).
    Упродовж останніх тридцяти років (більшість з яких був членом спеціялізованої вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій), професор займається науковою роботою зі студентами та аспірантами. Кафедра геодезії, завдяки Тарасові Георгієвичу, досягла значних успіхів у галузі розробки методів та засобів геодезичного забезпечення монтажу та ремонту великогабаритного технологічного обладнання. За його редакцією видано посібник, підручник та практикум „Геодезичні прилади” для студентів усіх спеціяльностей геодезичного профілю. Уже багато років професор читає курс лекцій „Геодезичні прилади”, проводить лабораторні заняття і навчальну геодезичну практику з топографії, інженерної геодезії та основ геодезії.
    Кафедра геодезії щиро вітає свого колегу зі славним ювілеєм, бажає міцного здоров’я і творчих успіхів.

    Олександр МОРОЗ,
    завідувач кафедри
    геодезії Інституту геодезії
    Львівської політехніки,
    доктор технічних наук, професор

     

    Категорії новин

    Календар новин

    Грудень 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    « Лис    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Опитування

    Чи вважаєте Ви потрібними повторні курси?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...

    Свята

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Курс валют

    Вакансії

    Робота геодезист, землевпорядник, маркшейдер, фотограмметрист, робота
    jooble