Home » Posts tagged 'антарктика'

Tag Archives: антарктика

Мова

Останні коментарі

    Директор ІГДГ Корнилій Третяк розповідає про своє перебування на антарктичній станції «Академік Вернадський»

    Доктор технічних наук, директор Інституту геодезії Львівської політехніки професор Корнилій Третяк належить до тих людей, які багато знають про крижаний континент не лише з літератури і телефільмів. Він відчув на собі холодний подих Антарктики, був безпосереднім учасником кількох експедицій на українській станції «Академік Вернадський», якій цьогоріч виповнюється 20 років. Напередодні ювілею ми зустрілися із професором Корнилієм Третяком, аби він розповів про свої мандрівки на шостий континент.

    – Пропоную розпочати нашу бесіду з географії і невеличкого екскурсу в історію.

    – Станція «Академік Вернадський», – розповідає Корнилій Третяк, – розташована на острові Галіндез Аргентинського архіпелага поблизу Антарктичного півострова. Перед тим, як розповісти про історію цієї станції, варто було б хоча б стисло згадати про дослідження Антарктики взагалі.

    Її початком вважають перші переходи до Південного полярзірканого кола, зокрема, плавання голландця Д. Геєрітца. Його судно у складі ескадри Я. Магіо 1559 року після шторму у Магеланській протоці несподівано втратило з поля зору інші кораблі й пішло на південь. Коли воно спустилося до широти 64 S, там була виявлена невідома «висока земля».

    Далі вагомий внесок у дослідження Антарктики зробив відомий англійський мореплавець Джеймс Кук. В результаті своїх плавань він писав: «Я не стану заперечувати, що поблизу полюса може бути материк або значна земля. Навпаки, я переконаний, що така земля там є…».

    Офіційно ж вважають, що Антарктиду відкрила у 1820 році перша російська антарктична експедиція на шлюпках «Восток» і «Мирный» під керівництвом Ф.Ф. Беллінсгаузена і М.П. Лазарєва.

    Не заперечуючи цієї версії, згадаймо, проте, один загадковий історичний факт. Існує так звана карта Пірі Рейса, яку знайшли 1929 року під час робіт над головним султанським палацом Топкапи. Пірі Рейс був турецьким адміралом і картографом. На його карті, датованій 1513 роком, змальовані береги Антарктиди й Америки. 1953 року копію цієї карти надіслали у Бюро гідрографії ВМС США знавцю стародавніх мап А.Х. Маллері. Він визначив використану картографічну проекцію. Дослідник зробив сітку, наклав карту Пірі Рейса на карту світу і отримав абсолютну збіжність. Для побудови подібної карти необхідно мати знання зі сферичної тригонометрії, яка була розроблена лише у ХVIII столітті. Крім того, це єдина карта XVI століття, де Південноамериканський континент розміщений правильно відносно Африканського. Ці факти можна вважати доказом обізнаності стародавніх картографів щодо існування Антарктиди.

    А коли розпочалося, так би мовити, стаціонарне освоєння цього континенту?

    – Із середини ХХ століття стартувало систематичне міжнародне освоєння Антарктиди. На континенті різні країни створюють постійні бази, що впродовж року виконують метеорологічні, геофізичні і геологічні дослідження.

    Як відомо, попередницею української станції «Академік Вернадський» була британська наукова база «Фарадей», заснована під час експедиції на Землю Грейама у 1934–1937 роках. Чому британці обрали саме цю групу островів? Її ще називають «Антарктичною Швейцарією». Там практично не буває вітрів і великих хвиль. У цьому екзотичному місці частенько зупиняються туристичні яхти. 1946 року тут сталася загадкова пригода. Коли прибула чергова сезонна експедиція, на місці не виявилося жодного сліду від дерев’яних будиночків, навіть дощечки не лишилося. Цілком ймовірно, що все це забрало цунамі. Адже неподалік розташована сейсмічно активна територія Чилі. Після цього випадку будиночок станції відновили, і сьогодні він є музеєм, яким опікуються українські полярники під постійним наглядом Британської Антарктичної служби.

    У 1954 британці розпочали споруджувати нову станцію на сусідньому острові Галліндез, яка отримала назву «Фарадей». Її головне призначення полягало дослідженні магнітного поля Землі, іоносфери та озонового шару. До речі, 1985 року на станції «Фарадей» вперше було виявлено озонову діру.

    Після розпаду Радянського Союзу 1992 року Росія оголосила себе правонаступницею усіх антарктичних станцій колишнього СРСР і відмовила Україні у передачі хоча б однієї з них. Хоча наша країна зробила чималий внесок у освоєння Антарктики. Думаю, не менше 20 випускників геодезичного факультету та Інституту геодезії Львівської політехніки у різний час працювали на антарктичних станціях, не кажучи вже про участь усієї нашої країни.

    3 липня 1992 року Президент України Леонід Кравчук видав указ про участь України в освоєнні Антарктиди. У листопаді 1993 року Великобританія поширила через свої посольства пропозицію передати станцію «Фарадей» одній з «неантрактичних країн». Такою виявилася Україна. До речі, обійшлася вона нам за символічну плату – всього один фунт стерлінгів. Принагідно скажу, що британці щороку на утримання цієї станції витрачали до 10 мільйонів фунтів.

    Спочатку сюди поїхали перші троє наших полярників, щоб вивчити доволі складне господарство. На станції все було автономне – вода, опалення, електроживлення. А в лютому 1996 року прибула перша повноцінна українська експедиція. Станція отримала нову назву «Академік Вернадський», і над нею підняли Державний прапор України.

    – Ви були першим із геодезистів Львівської політехніки, хто прибув на крижаний континент?

    – Ні. Першим там побував професор Глотов. Це було 2002 року. А разом з ним ми взяли участь в експедиції 2003 року. Відтоді я побував у Антарктиді чотири рази.

    – Яку наукову мету ставили перед вами?

    – Ми працювали за завданнями Українського Антарктичного центру, який тепер діє при Міністерстві освіти і науки України. Найперше завдання, яке ми постійно виконуємо, – це дослідження об’ємів льодовиків у часі. Спочатку використовували для цього наземні фотограмметричні методи. Останнім часом застосовуємо лазерне 3Dсканування.

    – У своїх попередніх інтерв’ю ви наголошували, що льодовики в Антарктиді неухильно зменшують свій об’єм. Ця тенденція не припинилася?

    – Ні, танення льодовиків триває. Інша річ, що в різні роки цей процес відбувається нерівномірно. Але глобальне потепління, спричинене різними факторами, зокрема й техногенними, триває.

    – Результати ваших досліджень передають в Український Антарктичний Центр?

    – Так. Але якщо навіть ми не їдемо в експедицію, продовжуємо опрацьовувати інформацію у себе в Інституті. За результатами наших досліджень видали монографію «Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики». За нашими матеріалами студенти захищають дипломні роботи. Десь у другому півріччі цього року вийде ще одна монографія «Структура та динаміка геофізичних полів Західної Антарктики».

    – 2015 року ви збиралися в Антарктиду, але поїздка не відбулася…

    – Особливо не шкодуємо, адже передбачали лише коротку перезмінку обслуговуючого персоналу станції. Але маємо надію, що наступного року наша група прибуде на станцію на триваліший період. Це дасть змогу вибрати кращу погоду для досліджень. Крім лазерного 3D-сканування, плануємо для дослідження льодовиків використати ще й безпілотні апарати.

     

    Запуск БПЛА Trimble UX5 із вдосконаленої катапульти

    15 січня 2016 року в околицях міста Львова за участю представників Інституту геодезії відбувся тестовий запуск БПЛА Trimble UX5 із вдосконаленої катапульти, яка дозволяє безперешкодно стартувати безпілотнику в суворих погодніх умовах Антарктики

    Офіційне відео:

     

    Державна премія в галузі науки і техніки — львівським політехнікам

    Derg_prem

    Logo_AudytoriaНауковці ІГДГ — у складі авторів циклу наукових праць „Структура і динаміка геофізичних полів як відображення еволюції та взаємодії геосфер в Антарктиці“ (монографії та наукові статті, опубліковано впродовж 2000 – 2014 рр.). У цій роботі представлено досягнення досліджень в Антарктиці у галузі наук про Землю за 20 років від початку діяльності України на льодовому конти
    ненті — на унікальному природному полігоні антарктичної станції „Академік Вернадський“.

    Результатом тривалої спільної роботи фахівців із геології, геофізики, геодезії, радіофізики, електромагнетизму та приладобудування стало впровадження нових підходів і методів обробки даних дистанційних зондувань, тектономагнітних і магнітоваріаційних спостережень,
    моніторингу динаміки льодовикового покриву, електромагнітного зондування, а також низка нових фундаментальних результатів про динаміку геофізичних полів і взаємодію геосфер в Антарктиці. Цикл праць на здобуття держпремії представив Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України.


    За інформацією Комітету з державних
    премій України в галузі науки і техніки

     

     

    Як почувається Антарктида?

    Logo_AudytoriaСаме сьогодні, коли в Україні панує справжнє літо, часом аж занадто пригріваючи нас пекучим сонцем, нехай, як подув прохолодного вітру, буде для вас розповідь із перших уст про далекий вічнозамерзлий материк — Антарктиду. Що змінилося поблизу південного полюса від минулого року та які наукові дослідження вдалося виконати нашим науковцям, розповів директор Інституту геодезії професор Корнилій Третяк.

    Жорсткий характер шостого материка

    Крім директора ІГДГ, в експедиції брали участь професор Володимир Глотов, старший викладач кафедри інженерної геодезії Юрій Голубінка та інженер Андрій Малецький. Як і торік, вони займалися геодинамічними спостереженнями, тобто відстежували рухи тектонічних плит в острівній частині Антарктиди та антарктичної тектонічної плити загалом, здійснювали 3D-сканування льодовиків, досліджуючи їх також фотограмметричними методами. За результатами цих досліджень можна судити про майбутні загальнопланетні зміни клімату, площ океанів, рухів повітряних мас тощо. Антарктида, як відомо, є „кухнею“ земної погоди.

    — Торік температура повітря пізньої антарктичної осені сягала +6 °С, зовсім не було свіжого снігу. Цьогоріч сніговий покрив сягає 70 см, а температура –2 °С. Тому одразу сказати, чи змінилися льодовики, практично неможливо. Щоб визначити їх об’єми, сніговий ефект доведеться коригувати при комп’ютерній обробці. Я бував в Антарктиді в 2003 та 2005 роках, але ніколи не бачив так багато снігу, — зізнається професор.

    Кожен із політехніків їхав до Антарктиди з власними науковими планами. Оскільки перебували вони там лише 4 дні, в складних погодних умовах усю наукову роботу доводилося робити разом. Першого дня львів’яни займалися 3D-скануванням льодовиків. Наступного — геодинамікою…

    — Для встановлення супутникових приймачів геодезичної мережі, яку ми створили, потрібно здійснити виїзний маршрут на 30 км. Біля одного з островів нас застав шторм. Попереду корабля з’явились айсберги завбільшки, як другий навчальний корпус Політехніки. Щоб обійти їх, у тумані ми наблизилися до острова, вкритого льодовиками. Потім нас обступили льодові брили. Такий екстрим я мав уперше. Тільки дивом ми добиралися до призначених точок по два рази: щоб встановити і забрати приймач. Планували розмістити 5 точок мережі, але вдалося тільки 3. Покрили її лише на 80 , — розповідає Корнилій Романович.

    Підкилимні поділи

    В Антарктиді є поклади вуглеводнів: нафти та газу. Але відповідно до Кіотського протоколу, там заборонено проводити видобуток корисних копалин. Хоч термін дії цього документа закінчується, мораторій, швидше за все, продовжать. Проте багато країн наперед готуються до дозволу на розробку антарктичних родовищ. Дехто вже починає ділити територію. Наприклад, Аргентина на своїй карті малює сектор південного материка як свою частину. Подібно робить Чилі. Україна також активно вивчає можливість видобутку вуглеводнів Антарктиди.

    — Це важливі стратегічні дослідження. Київські геологи підтверджують, що там є поклади нафти й газу, але рухи земної кори і тектонічних плит, які ми вивчаємо, вказують на високу сейсмічну активність, що ще більше ускладнює розробку родовищ. Деякі науковці припускають, що 1946-го року на острови Антарктиди налетіло цунамі, яке могло з’явитися лише внаслідок підземних поштовхів. А геофізики Політехніки вивчають аномалії антарктичного магнітного поля, — зазначає професор Третяк.

    Дивує і Антарктида, і люди

    На антарктичній станції „Академік Вернадський“, що знаходиться на мисі Марина острова Галіндез, політехніки перебували тільки чотири дні з п’яти запланованих, бо російський корабель, на якому пливли, мав ще зайти на польську станцію: забрати їхніх „зимівників“.

    — Після окупації Криму та в розпал протистояння на Донеччині, на російському кораблі всі почувалися доволі напружено. А от поляки зустріли нас, піднявши на флагшток український прапор. Торішні „зимівники“ з української станції, яких 2013-го ми супроводжували до Антарктиди, здивували тим, що за рік навіть у спілкуванні між собою перейшли на українську мову. Ми пам’ятаємо їх російськомовними, бо ж багато з них зі Східної України та Криму, — розповідає Корнилій Романович.

    Щоразу нові враження дарує науковцям фауна Антарктиди. Винагородою за небезпечну мандрівку між льодовики для львів’ян стала зустріч із морським котиком, тюленями-крабоїдами, морським леопардом, великими китами-горбачами, один із яких заплив під корабель, пінгвінами, птахами скуа, альбатросами… Деякі антарктичні острови, за словами професора, зелені від мохів, що сягають півтора метра.

    На наступну, ювілейну експедицію 2015 року, геодезисти покладають більші сподівання. Щоб обстежити льодовики на великій площі, вони планують взяти з собою літак-безпілотник, який є в інституті.


    Анна ГЕРИЧ

     

    Антарктида тане на очах: треба готуватися до всесвітнього потопу…

    58397290cde4b1d2241ef0ece184e3ff-b7b105f1910b60213a559fa5b3df8d80

    Logo_VZ2Якщо почнуть ділити територію льодового континенту, Україна не буде осторонь

    Директор Інституту геодезії Львівської політехніки, доктор технічних наук Корнилій Третяк, як і деякі його колеги, з повним правом може вважати себе старожилом цього льодового континенту нашої планети.

    Доріжку до Антарктиди, а точніше, до української станції “Академік Вернадський”, він проторував ще у 2002 році.

    — Маршрут такої тривалої подорожі – незмінний, – розпочав свою розповідь Корнилій Романович. – Літаком з Києва до аргентинського містечка Ушуайя. Це найпівденніше місто на нашій планеті. Ушуайя – відправна точка для антарктичного туризму, який набуває все більшої популярності. Хоча вартість оглядин цієї льодової екзотики сягає 10 тисяч доларів… З містечка, як і в попередні роки, ми ще три дні йшли океаном на російському судні “Полярний піонер”.

    — Чи вплинуло ставлення російської команди судна до українських дослідників через агресію Росії на нашій землі?

    — Ставлення до нас було дипломатично нормальним, але не таким теплим, як у попередні роки. Жодних політичних дискусій з росіянами ми не вели… Якщо вже торкнулися політики, ще таке спостереження. У складі річної експедиції на нашу станцію переважають науковці та інженери зі сходу України, були кримчани. Минулого року вони спілкувалися між собою російською мовою. Цього разу ті ж самі люди вже розмовляли українською.

    — Знаємо, що термін перебування на станції був обмежений чотирма днями. Що ви встигли зробити зі своєї програми?

    — Почали з 3-D-сканування льодовиків, дослідження їх фотограметричними методами. Минулого року майже не було снігу. А цього разу льодовики були вкриті майже 70-сантиметровим шаром снігу. Складалося враження, що льодовики у своєму об’ємі не змінилися. Фактор снігу треба буде врахувати під час обробки інформації.

    — Танення льодовиків підтверджує тенденцію до глобального потепління. Це певний короткочасний період чи незворотний процес? Чи треба нам готуватися до другого всесвітнього потопу?

    — У нас є знімки, які засвідчують розвиток цих льодовиків від 30-их років минулого століття. Видно, що льодовики певним чином деформовані внаслідок потепління. Але тоді ще не били на сполох з приводу техногенного впливу на клімат планети. Це, очевидно, такий цикл, такий період в історії планети, потім знову буде похолодання. Сьогодні йде інтенсивне потепління… Окрім обстеження льодовиків, ми продовжили досліджувати геодинаміку, тобто рух тектонічних плит в районі станції “Академік Вернадський”. Для цього в радіусі 15 кілометрів (це площа близько 900 квадратних кілометрів) виставляли на добу станції, що приймають сигнали зі супутників системи GPS. Це дозволяє визначати координати з міліметровою точністю. Незаперечним фактом є рух мікроплит і цілої антарктичної плити. Антарктида обертається за годинниковою стрілкою довкола власного полюса, який розташований на відстані близько 1000 кілометрів від Південного полюса Землі.

    — Ці дослідження мають лише теоретичне значення чи якесь практичне – у майбутньому?

    — Геофізики засвідчують високу сейсмічну активність в Антарктиді, а її провісником є зміщення тектонічних плит. Українські геологи довели наявність на цьому континенті вуглеводнів – нафти і газу. Щоправда, будь-яка господарська діяльність, зокрема видобуток корисних копалин, за Кіотським протоколом забороняється. Термін дії його вже збігає, але він, очевидно, буде продовжений. Попри це, деякі країни підкилимно готуються до освоєння Антарктиди і розподілу її території. Аргентина видала свою карту і намалювала свій сектор аж до південного полюса. Те саме Чилі… Україна теж має право засвідчити своє право на цей континент.

    — Антарктида для багатьох людей асоціюється з якимись екстремальними умовами. А для вас це ніби буденна робота…

    — Екстриму там вистачає. Наведу лише один епізод. Коли ми припливли на гумовому човні до одного з озер, побачили, що пройти його неможливо. З одного боку – айсберг як 6-поверховий будинок. З другого – острів, з якого звисає льодовик, і з нього – потоки води від снігу, що тане. Попереду – шматки льоду завбільшки як стіл. Працівник станції, який нас віз, намагається човном розпихати ті брили. З двигуна – дим як із трактора. І все це у густому тумані… Питаю, чи є з нами радіостанція, щоб у разі чого зв’язатися зі станцією? Каже, що є. Але радіостанція, мовляв, нам не допоможе, бо ми за островом, і хвилі не пройдуть. Нас би тільки увечері почали шукати… Ми якимось дивом пробилися через той лід. Поставили станцію спостереження і потім з великими труднощами забрали її. А ще було моторошно, коли під наш човен заплив величезний кит-горбач… Але ви маєте рацію: Антарктида для нас – це вже звичне місце праці. Ми вже загартовані Антарктидою. Великі надії покладаємо на ювілейну експедицію 2015 року. Сподіваємося, вона буде більш представницькою і тривалішою за часом. Плануємо взяти з собою закуплений нашим інститутом міні-літак, який дозволить обстежувати льодовики з висоти на великій площі за порівняно короткий час.

    Джерело: Високий замок online —http://wz.lviv.ua/life/127258

     

    Геодезисти Львівської політехніки продовжують наукові дослідження на антарктичному континенті

    P1030929_0Logo_NULPУ складі львівських науковців цього разу, окрім Корнилія Третяка, були співробітники Інституту – професор Володимир Глотов, старший викладач Юрій Голубінка (його кандидатська дисертація пов’язана з дослідженнями руху Антарктичної тектонічної плити), інженер Андрій Малицький, а також Дмитро Марченко з Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України, випускник Інституту геодезії.

    Ми запитали професора Третяка про його враження від останньої мандрівки на південний полюс Землі.

    – Чи змінився ваш маршрут до Антарктиди?

    – Маршрут – незмінний. Літаком з Києва до аргентинського містечка Ушуайї. Це найпівденніше місто на нашій планеті. Ушуайя – відправна точка для антарктичного туризму, який набуває все більшої популярності. Хоча вартість оглядин цієї льодової екзотики сягає 10 тисяч доларів. З містечка, як і в попередні роки, ми ще три дні пливли океаном на російському кораблі «Полярний піонер».

    – Чи вплинуло ставлення російської команди корабля до українських дослідників через агресію Росії на нашій землі?

    – Ставлення до нас було дипломатично нормальним, але не таким теплим, як у попередні роки. Жодних політичних дискусій з росіянами ми не вели. Якщо вже торкнулися політики, ще таке спостереження. У складі річної експедиції на нашу станцію переважають науковці та інженери зі Сходу України, були кримчани. Минулого року вони спілкувалися між собою російською мовою. Цього разу ті ж самі люди вже спілкувалися українською.

    – Знаємо, що термін перебування на станції був обмежений чотирма днями. Що ви встигли зробити зі своєї програми?

    – Почали з 3-D сканування льодовиків, дослідження їх фотограмметричними методами. Слід відзначити, що минулого року майже не було снігу. А цього разу льодовики були вкриті майже 70-сантиметровим шаром снігу. Складалося враження, що льодовики у своєму об’ємі не змінилися. Фактор снігу треба буде врахувати під час обробки інформації, хоча це не так просто зробити.

    – Танення льодовиків підтверджує тенденцію глобального потепління. Це певний короткочасний період чи незворотній процес? Чи треба нам готуватися до другого всесвітнього потопу?

    – У нас є світлини, датовані 30-ми роками минулого століття, на котрих видно, що льодовики певним чином здеформовані внаслідок потепління. Але тоді ще не били тривогу з приводу техногенного впливу на клімат планети. Це, очевидно, такий цикл, такий період в історії планети, потім знову буде похолодання. Сьогодні ж триває інтенсивне потепління. Окрім обстеження льодовиків, ми продовжили досліджувати геодинаміку, тобто рух тектонічних плит в районі станції «Академік Вернадський». Для цього в радіусі 15 кілометрів (це площа майже 900 квадратних кілометрів) виставляли на добу станції, які приймають сигнали із супутників системи GPS, що дає змогу визначати координати з міліметровою точністю. Незаперечним фактом є рух мікроплит і всієї антарктичної плити. Антарктида обертається за годинниковою стрілкою довкола власного полюсу, який розташований на відстані майже 1000 кілометрів від південного полюсу Землі.

    – Ці дослідження мають лише теоретичне значення чи певне практичне?

    – Геофізики засвідчують високу сейсмічну активність в Антарктиді, а її передвісником є зміщення тектонічних плит. Українські геологи довели наявність на цьому континенті вуглеводнів – нафти і газу. Щоправда, будь-яка господарська діяльність, зокрема видобуток корисних копалин, за Кіотським протоколом забороняється. Термін дії його вже збігає, але він, очевидно, буде продовжений. Попри це, деякі країни підкилимно готуються до освоєння Антарктиди і розподілу її території. Аргентина, приміром, видала свою карту і намалювала свій сектор аж до південного полюсу. Те саме вчинила Чілі. Україна теж має право засвідчити своє право на цей континент.

    – Антарктида для багатьох людей асоціюється з якимось екстремальними умовами. А для вас це ніби буденна робота.

    – Екстриму там вистачає. Наведу лише один епізод. Коли ми приплили на гумовому човні до одного з озер, побачили, що пройти його неможливо. З одного боку айсберг, розміром у 6-поверховий будинок. З другого – острів, з якого звисає льодовик і з нього – потоки води від снігу, що тане. Попереду – шматки льоду, як стіл. Працівник станції, який нас віз, пробує човном розпихати ті брили. З того двигуна йшов дим, як із трактора. І все це у густому тумані. Запитую його, чи є з нами радіостанція, щоб у разі чого зв’язатися зі станцією? Каже, що є. Але радіостанція, мовляв, нам не допоможе, бо ми за островом і хвилі не пройдуть. Нас би тільки увечері почали б шукати. Ми якимось дивом пробилися через той лід. Поставили станцію спостереження і потім з великими труднощами забрали її.

    А ще було моторошно, коли під наш човен заплив величезний кит-горбач. Але ви маєте рацію: Антарктида для нас – це вже звичне місце праці. Ми вже нею загартовані. Великі надії покладаємо на ювілейну експедицію 2015 року. Сподіваємося, вона буде більш представницькою і тривалішою. Плануємо взяти з собою закуплений нашим інститутом міні-літак, який дасть змогу обстежувати льодовики з висоти на великій площі за порівняно невеликий час.

     

    Монографія про дослідження Антарктиди – серед найкращих видань Львівської політехніки 2012 року

    Logo_AudytoriaПродовжуємо розповідати про наукові видання, які перемогли в конкурсі на найкращу монографію, посібник і підручник у Львівській політехніці за 2012 рік, устами авторів. Сьогодні про монографію „Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики” розповідає один із її авторів і упорядників директор Інституту геодезії Львівської політехніки професор Корнилій Третяк:
    — Вихід книжки обумовлений тим, що в 2003, 2005 роках я разом із професором Олександром Марченком брав участь у сезонних експедиціях, які організовує Український антарктичний центр. До речі, першим дослідником Антарктиди від Львівської політехніки був у 2002 році професор Володимир Глотов, який працював над дослідженням льодовиків.
    Основна мета наших поїздок — вивчення деформації і рухів земної кори Антарктичного півострова, гравітаційного поля і тектонічних деформацій, що відбуваються в районі Української антарктичної станції „Академік Вернадський” і Антарктики загалом.
    Вагомий внесок у монографію зробив Олександр Марченко, який працював над вивченням гравітаційного поля й океану супутниковими методами в регіоні Антарктики, змінами і рухом морських течій навколо антарктичного континенту. Я ж в основному працював над рухами земної кори. Упродовж двох експедицій робили супутникові вимірювання на мережі, площа якої близько 400 квадратних кілометрів, тож тепер наші комплексні фундаментальні дослідження за змінами геофізичних полів можна використовувати для прогнозування змін клімату.
    До досліджень ми залучили наших молодих науковців. Власне на їх основі вони згодом захистили свої кандидатські дисертації. Серед них — Юрій Голубінка і Назар Третяк. Нині на цьому матеріалі завершує докторську дисертацію докторант Андрій Кульчицький. Ще один автор монографії — Дмитро Марченко, який працює в Карпатському відділенні Інституту геофізики НАН України і досліджує гравітаційне і магнітне поля у регіоні Антарктики (інститут також бере участь в антарктичних експедиціях і проводить геофізичні спостереження на станції „Академік Вернадський”). З цієї тематики упродовж п’яти років ми опублікували кілька десятків статей, а над упорядкуванням монографії працювали близько року.
    Антарктичні напрацювання нашої кафедри геодезії досить потужні. В цій книжці ми згадуємо прізвища всіх наших випускників, які працювали в українських і російських антарктичних експедиціях, починаючи з радянських часів. Понад 20 наших випускників нині працює в Росії.
    В цьому році плануємо наприкінці березня — на початку квітня взяти участь у черговій антарктичній експедиції. Очевидно, цьому сприяло видання монографії. Крім геодинамічних спостережень, будемо проводити лазерне 3 D-сканування льодовиків, тобто продовжимо роботу, яку розпочав професор Володимир Глотов, використовуючи при цьому сучаснішу апаратуру. Це дасть змогу побачити зміни, що відбуваються з льодовиками через потепління. Крім цього, допоможе прогнозувати, що може відбутися в майбутньому з цим льодовим покривом.

    Катерина ГРЕЧИН

     

    Категорії новин

    Календар новин

    Грудень 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    « Лис    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Опитування

    Чи вважаєте Ви потрібними повторні курси?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...

    Свята

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Курс валют

    Вакансії

    Робота геодезист, землевпорядник, маркшейдер, фотограмметрист, робота
    jooble