Home » Дата утворення, етапи діяльності, досягнення

Мова

Останні коментарі

    Дата утворення, етапи діяльності, досягнення

    KG_3_KG

    Кафедра геодезії Національного університету “Львівська політехніка” є найстарішою геодезичною кафедрою в Україні. У 1871 році наказом Міністерства освіти Австро-Угорщини була створена кафедра геодезії і сферичної астрономії. Її першим завідувачем був призначений асистент Чеського вищого училища технічного у м. Празі Домінік Зброжек, якому згодом було присвоєно звання професора.

    Створення кафедри геодезії та сферичної астрономії у Львівській технічній академії дало змогу відкрити у 1877 році першу в Західній Україні астрономічну обсерваторію, а з 1878 року – метеорологічну станцію.

    З надбанням наукового та педагогічного потенціалу кафедра геодезії та сферичної астрономії у 1894 році поділяється на кафедру геодезії (яка з такою назвою існує і сьогодні) та кафедру сферичної астрономії і вищої геодезії. Кафедри очолили відповідно професори С.Відт та В.Ласка. В цей період починають виходити перші підручники з геодезії, написані в стінах Академії професорами С.Відтом та В.Ласка (1899 рік – навчальний посібник С.Відта “Miernictwo” у чотирьох частинах, 1901 рік – навчальний посібник “Miernictwo і тeoria bledow і rachunek wyrownawczy” який підготували професори В.Ласка та С.Відт).

    З 1912 року кафедру геодезії очолив професор К.Вайґель – один з найвідоміших вчених-геодезистів Західної України того часу. Наукові інтереси професора К.Вайґель були дуже різноманітні. Його праці з геодезії, гравіметрії та фотограмметрії стали вагомим внеском в подальший розвиток геодезичної науки. Він один з перших застосував результати аерофотознімання для створення планів і карт на міські території, зокрема на м. Львів. Обирався у 1924-30 рр. ректором “Львівської політехніки”.

    KG_3_Vajg

    Меморіальна дошка на будинку, в якому мешкав Каспар Вайґель

    Майже 30 років кафедрою геодезії завідував проф. К.Вайґель. На жаль, 3 липня 1941 року, разом з великою групою львівських вчених був розстріляний фашистами на Вулецьких горбах.

    Після Великої Вітчизняної війни, у 1945 році кафедра геодезії входить до складу геодезичного факультету, створеного у Львівській політехніці. Її завідувачем призначають доцента Андрія Даниловича Моторного.

    Motornyj

    Портрет А.Д.Моторного, який зберігається на кафедрі

    Важливим досягненням кафедри на цей час були розроблені доц. А.Д.Моторним системи полігонометричних ланок з базисами розташованими не перпендикулярно до лінії, що визначається (як в ланках паралактичної полігонометрії), а вздовж цієї лінії. Такі ланки, в подальшому названі новими ланками полігонометрії, дозволяють необмежено збільшувати паралактичні кути і тому виявились не тільки досить точними, але й дуже оперативними; їх можна використовувати в яких завгодно топографічних умовах, оскільки базис може бути виміряний на початку, в кінці, або в середній частині лінії, що визначається, а перпендикуляри, довжини яких не вимірюються, можна встановлювати вправо або вліво відносно цієї лінії.

    До появи світловіддалемірів такі побудови розширювали можливості застосування полігонометрії, мали важливе виробниче значення і їх створення і детальний аналіз стали основою докторської дисертації А.Д.Моторного. Під кінець свого життя проф. А.Д.Моторний склав російсько-український словник технічних термінів з геодезичного циклу дисциплін. На жаль, видати такий словник йому не вдалось. Тепер, коли Україна стала самостійною, словник значно поповнений, переважно доц. В.О.Літинським, вийшов у 1993 році.

    Починаючи з 1952 р., коли колектив кафедри поповнився молодими викладачами-випускниками ГФ, кафедра за пропозицією А.Д.Моторного почала вивчення проблеми впливу зовнішнього середовища на результати геодезичних вимірювань (Д.І.Маслич, А.Л.Островський, Л.С.Хижак, М.К.Дрок, І.Н.Кметко, С.І.Плахотний, М.І.Кравцов, Р.М.Тартачинський і інші). Д.І.Маслич вивчав особливості дії вертикальної рефракції на результати тригонометричного нівелювання в гірських умовах; А.Л.Островський – дію бокової рефракції на точність вимірювань горизонтальних кутів в міській полігонометрії та полігонометрії, що прокладається вздовж рік, залізниць та шосейних доріг; Л.С.Хижак – дію бокової рефракції та тріангуляційні мережі, що будуються в рівнинній місцевості з різнорідною підстилаючою поверхнею (ліс, рілля, пісок тощо). Він перший серед Львівських геодезистів звернув увагу на залежність між коливаннями зображень візирних цілей та рефракцією. Цей зв’язок дозволив зробити важливий крок у вирішенні проблеми вертикальної рефракції; М.К.Дрок вивчав дію вертикальної рефракції в залежності від висоти променя (під час тригонометричного нівелювання на віддалях до одного кілометра) над сушею та стоячими водоймами; І.Н.Кметко – дію нівелірної рефракції на результати високоточного геометричного нівелювання. При цьому було доведено переважаючий, систематичний, а не випадковий, вплив рефракції, як вважалось до цього. С.І.Плахотний – вивчав закономірності впливу атмосфери на світловіддалемірні вимірювання; Р.М.Тартачинський – вплив бокової рефракції в умовах міської тріангуляційної мережі; М.І.Кравцов – вплив атмосфери на радіовіддалемірні вимірювання.

    Всі вищезгадані автори та багато інших захистили кандидатські дисертації і продовжували, або продовжують досліджувати атмосферні впливи на астрономо-геодезичні вимірювання.

    Дещо пізніше ас. Б.Т.Тлустяк досліджував питання дії вертикальної рефракції у шельфовій зоні; М.Ф.Лісевич – вплив атмосфери на світловіддалемірні вимірювання над сушею і над водною поверхнею; В.О.Сажин – дію вертикальної рефракції в нічні періоди доби в гірській та горбистій місцевості. Питання атмосферних впливів на результати спостережень за просторовим положенням високих об’єктів досліджував ас. А.Ю.Федорищев (світлові хвилі) і ас. В.О.Перваго (радіохвилі); В.О.Літинський вивчав рефракційне поле у великих кар’єрах – замкнутих, штучних заглибленнях рельєфу. Всі ці викладачі також захистили кандидатські дисертації.

    У 1966 році сумісним рішенням колишніх міністерства геології СРСР та міністерства освіти Української РСР було створено першу на ГФ галузеву лабораторію з вивчення атмосферних впливів на астрономо-геодезичні вимірювання. Першим науковим керівником лабораторії став проф. М.К.Мигаль, першими темоводами були – доценти Д.І.Маслич, А.Л.Островський та Л.С.Хижак.

    На той час лабораторія виконувала 1-3 теми на суму 20 тис.крб. Найважливішою науковою розробкою перших років дії лабораторії (1967-72 рр.) стало створення еталонного геодезичного полігону в гірському районі Карпат. На основі рішення оберненої задачі вертикальної рефракції, розроблено методи визначення середньоінтегрального показника заломлення повітря для хвиль оптичного і радіодіапазонів з точністю відповідно 1 10-6 та 1 10-5, а також метод визначення бокової рефракції з похибками не більше 10% від значення поправок в напрямок. Ці розробки склали основу докторської дисертації А.Л.Островського. Саме лінійні вимірювання світловіддалемірами з точністю 1 10-6 дозволили створити еталонний полігон в горах, в якому горизонтальні кути за лінійними вимірами обчислювались з похибкою 0,1″-0,2″, тобто в 3,5 рази точніше, ніж виміряні найдосконалішим теодолітом.

    Кінець 70-х, початок 80-х років були роками росту наукової діяльності кафедри: кількість госпдоговірних тем розширилась до 10, об’єм робіт досягав 200-250 тис.крб в рік. У 1975 р. проф. М.К.Мигаль передав наукове керівництво галузевою лабораторією проф. А.Л.Островському. З цього часу лабораторія ГНДЛ-18 стає невід’ємною частиною кафедри геодезії.

    За час свого існування ГНДЛ-18 виконала понад 200 госпдоговірних науково-дослідних тем. Серед замовників лабораторії були ГУГК СРСР, Академія наук СРСР, Міністерство оборони, Міністерство освіти, Державний комітет з науки та техніки, підприємства Міністерства енергетики, атомної енергетики, ГАЗпрому та інші. Кількість штатних працівників досягла 18 осіб.

    За рахунок виконаних госпдоговірних робіт була створена потужна матеріальна база, як для наукових досліджень, так і для навчального процесу. Було придбано достатню кількість сучасних геодезичних приладів, включаючи перший в інституті комплект приймачів ОР8.

    Значними науковими досягненнями лабораторії є:

    • створена узагальнена теорія земної вертикальної і бокової рефракції;
    • доказана єдність теорії рефракції та турбулентності під час термічної турбулентності атмосфери;
    • доказана теорема: в термічно турбулентній атмосфері середня аномальна вертикальна рефракція за 1-2 секунди часу дорівнює максимальній амплітуді коливань зображень візирних цілей за такий самий проміжок часу;
    • на основі цієї теореми розв’язана проблема врахування рефракції, але тільки під час термічної турбулентності;
    • розроблені автоматизовані методи визначення аномальної рефракції під час вищезгаданого стану атмосфери;
    • розроблені методи визначення середнього інтегрального значення показника заломлення повітря.

    За матеріалами дослідження рефракції виконаних лабораторією, опубліковано сотні наукових статей, декілька монографій, отримані десятки авторських свідоцтв, захищено 6 докторських дисертацій (А.Л.Островский, П.В.Павлів, Б.М.Джуман, О.І.Мороз, Ф.Д.Заблоцький, А.С.Суюнов) та біля 40 кандидатських. Таким чином, була створена признана в світі школа рефракції.

    Зі становленням України як незалежної самостійної держави, в наслідок економічних та соціальних змін зазнали певної трансформації наукова тематика лабораторії. Перед новоствореним ГУГК України постали невідкладні державні завдання, пов’язані з приватизацією земель, створення сучасних супутникових геодезичних мереж, розробленням новітніх технологій топографічного знімання, створенням банку даних та багато інших.

    Особливо актуальними стали проблеми:

    • нженерно-геодезичного моніторингу за мобільністю унікальних та великих інженерних споруд під впливом ендогенних та екзогенних процесів. Це стосується АЕС, гідро та теплових електростанцій, компресорних станцій, магістральних газо- та нафтопроводів, розташованих в районах підвищеної тектонічної діяльності;
    • переходи від статичної до кінематичної та динамічної геодезії;
    • створення перманентних просторових астрономо-геодезичних мереж України методами GPS;
    • математична оптимізація цих мереж.

    Все це привело до необхідності реорганізації лабораторії, яка на сьогодні має статус інститутської і називається “Лабораторія геодезичного моніторингу та рефрактометрії”. За цією тематикою лабораторією розроблені методичні вказівки “Створення геодинамічних полігонів на АЕС” та виконано ряд важливих наукових госпдоговірних тем. Враховуючи значний досвід лабораторії у виконанні моніторингових робіт на Рівненській АЕС, Теребле-Рікській ГЕС, Львівській ТЕС, Івано-Франківській ТЕС, газокомпресорних станціях “Львівтрансгазу”, “Прикарпаттрансгазу” та інших, керівництво лабораторією було одним із ініціаторів організації міжнародних симпозіумів з цієї тематики в Алушті, Яремче, Славську. Ці симпозіуми проводяться регулярно протягом 11 років. Крім того керівництво лабораторії є одним із ініціаторів створення журналу “Геодинаміка”, який регулярно видається протягом 7 років.

    На сьогодні, в зв’язку з успіхами лабораторії в розв’язанні згаданих проблем можна впевнено говорити про народження нової наукової школи, а саме школу математичної оптимізації класичних та просторових (супутникових) мереж. Доказом цього може бути захист з цієї тематики двох докторських (К.Р.Третяк, П.Г.Черняга) та декількох кандидатських дисертацій, а також цілий ряд успішно виконаних госпдоговірних тем.

    За останні роки кафедра досягла значних успіхів в галузі розробки методів та засобів геодезичного забезпечення монтажу та ремонту великогабаритного технологічного обладнання. Виявилось, що геодезичні методи не тільки дозволяють ставити технологічне обладнання в проектне положення, але й прогнозувати його тривалість, працездатність. А це – новий, перспективний напрямок в інженерній геодезії. Розробки з цієї тематики принесли кафедрі геодезії 29 авторських свідоцтв, доц. Т.Г.Шевченко захистив докторську, а інженери В.Г.Гребенюк, В.І.Поліщук, С.Г.Хропот – кандидатські дисертації.

    У 1991 р. на кафедрі видана монографія “Методи врахування атмосферних впливів на астрономо-геодезичні виміри”. Основні дослідження та успіхи базуються переважно на залежностях між турбулентністю атмосфери і аномаліями рефракції, а у 2003 році – монографія О.І.Мороза “Визначення та врахування вертикальної рефракції під час геодезичних вимірювань” на основі якої, в цьому ж році, була захищена докторська дисертація.

    Сьогодні на кафедрі працюють 4 доктори та 4 кандидати наук. Працівники кафедри готують спеціалістів в трьох інститутах “Львівської політехніки”: інституті геодезії, інституті будівництва та інженерії довкілля, інституті архітектури, читають курси лекцій з “Топографії”, “Геодезії”, “Топографічного креслення”, “Інженерної геодезії”, “Геодезичних приладів”.

    У своєму арсеналі кафедра має, крім оптичних приладів, електроні тахеометри, електронні та лазерні нівеліри. Заняття ведуться у п’яти лабораторіях та комп’ютерному класі кафедри.

    Пріоритетним напрямком наукової діяльності кафедри є врахування атмосферних впливів на точність астрономо-геодезичних вимірювань. Львівська “школа рефракції” започаткована професором А.Л.Островським визнана не тільки в Україні, а й усьому світі, а її засновник заслужено визнаний відомим у світі вченим, що досяг успіхів у розв’язанні однієї з найскладніших геодезичних проблем.

    Завдяки професорові Т.Г.Шевченку, який має понад 30 авторських свідоцтв, кафедра досягла значних успіхів у галузі розробки методів та засобів геодезичного забезпечення монтажу та ремонту великогабаритного технологічного обладнання. За редакцією проф. Т.Г.Шевченка видано посібник та підручник “Геодезичні прилади” для студентів всіх спеціальностей геодезичного профілю.

    Значний внесок у розробку найвигідніших методів побудови геодезичних мереж у міських умовах створив проф. І.С.Тревого. З його ініціативи на Яворівському військовому полігоні створений один з найточніших в Україні еталонних базисів для атестації сучасних геодезичних приладів. Проф. І.С.Тревого є Президентом Українського товариства геодезистів та картографів.

    За редакцією доц. В.О.Літинського на кафедрі вперше в Україні підготовлено та видано “Геодезичний енциклопедичний словник”, який містить майже 3800 статей з топографії, геодезії, геодезичної астрономії, космічної геодезії, планетогеодезії, сферичної геодезії, інженерної геодезії, морської геодезії, тощо.

    Доценти С.С.Перій, І.Ф.Гарасимчук, З.Р.Тартачинська, старші викладачі І.Я.Покотило, І.С.Сідоров, Ю.Г.Кордуба, асистенти В.Л.Тарнавський, О.В.Серант, О.Д.Приступа, А.І.Вовк, О.М.Лопушанський гідно продовжують кращі традиції своїх попередників у науковій та педагогічній роботі.

    За час існування кафедри підготовлено та захищено 53 докторські та кандидатські дисертації, опубліковано 24 монографії і підручники та понад 700 наукових статей. Більш як 20 років кафедра є опорною для геодезичних кафедр західного регіону України.

     
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  
    •  

    Категорії новин

    Календар новин

    Грудень 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    « Лис    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Опитування

    Чи потрібна літня геодезична навчальна практика?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...

    Свята

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Курс валют

    Вакансії

    Робота геодезист, землевпорядник, маркшейдер, фотограмметрист, робота
    jooble