Home » 2018 » Жовтень

Monthly Archives: Жовтень 2018

Мова

Останні коментарі

    ПРИМІТКИ НА ПОЛЯХ

     

    sossa2Кордони — компонент державності. І сьогодні в умовах гібридної та інформаційної війни українські рубежі доводиться захищати не лише у фізичному, але і в інформаційному просторі. Кордони, що існують на географічних картах, сприймаються як щось незмінне, тож мають потужний вплив на свідомість. Картографічна галузь, що і нині оповита ореолом втаємничення, досить складна для розуміння звичайних користувачів. Натомість картами легко скористатись як інформаційною зброєю — в ідеологічних та пропагандистських цілях. Україна, що має у своєму складі анексовану і тимчасово окуповану території, вже кілька років поспіль відстоює свою державність і боронить кордони від російської агресії. Водночас вітчизняній дипломатії доводиться захищати право на недоторканність держрубежу на географічних мапах. Через недбалість, недалекоглядність чи навіть зумисно іноземні картографи час від часу зображають Україну без Криму.

    Таких інцидентів чимало, зрозуміло, що російські картографи свідомо позначають Крим як територію РФ, натомість європейські картографи посилаються на прагнення донести до користувачів максимально точні реалії або банальну неуважність працівників видавництв.

    У лютому 2016 року польське видавництво «Галілеос» видало політичну карту Європи, у друкованій версії якої Крим вказаний як територія РФ, а в електронній зазначено, що півострів є спірною територією. Посольство України в Польщі звернулося з вимогою виправити помилку. Продаж карти з «російським» Кримом було зупинено, а електронну версію знято із сайту видавництва.

    Авторитетне видавництво Оксфордського університету випустило підручник з географії, позначивши Крим як територію Росії. Посольство України обурилося цим і попередило, що такі помилки можуть знеславити видавництво.

    Газета USA Today в лютому 2015 року опублікувала карту України без Кримського півострова. На прохання прокоментувати цей інцидент редакція не відреагувала.

    Італійський аналітичний журнал Limes опублікував матеріал, в якому розповідається про бойові дії, які вела Росія в 2015 році. При цьому Крим у матеріалі зазначено як частину РФ.

    Посол України в Італії звернувся в редакцію журналу з вимогою виправити карту відповідно до норм міжнародного права.

    У Франції Соціально-економічний атлас видавництва «Ларус» на 2016 рік також позначив Крим як територію РФ. Посол України у Франції офіційно звернувся до видавництва, підкресливши, що влада цієї країни однією з перших виступила на захист територіальної цілісності України.

    На ресурсі Google існують три версії однієї й тієї ж карти Криму: українська та інтернаціональна, де Крим належить Україні й перебуває під російською окупацією, третя – розрахована на російський сегмент, позначає Крим як російський.

    Така двозначність не на користь України, а крім того демонструє потужний інформаційний тиск з боку агресора і необхідність захисту національної безпеки в цій сфері. Водночас в галузі картографування українських теренів і без того досить проблем, які варто висвітлити, звернувшись до експерта.

    Про особливості картографування країни та пропагандистські тенденції в царині картографії «Кордону» розповів президент Української картографічної асоціації, завідувач кафедри картографії та геопросторового моделювання Національного університету «Львівська політехніка» доктор географічних наук Ростислав Іванович Сосса. Понад двадцять років він очолював Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», а певний час керував Державною службою геодезії, картографії та кадастру України.

    Ростиславе Івановичу, розкажіть, будь ласка, як відбувається нанесення кордонів на карту?

    Договірно-правове оформлення державного кордону – це складний комплекс правових, організаційних і картографо-геодезичних заходів. Власне, послідовно виконують два процеси: делімітацію і демаркацію. В рамках делімітації визначають і узгоджують між сторонами проект лінії кордону на великомасштабних топографічних картах. Для цього залучають представників суміжних районних і обласних органів місцевої влади, працюють експертні робочі групи, спільні комісії, які на підставі низки документів наносять кордони на карті. Важливо на карти якого масштабу наносять кордони. Від цього залежить точність, детальність відображення ситуації. Карта має бути актуальною, бо якщо вона застаріла, на ній щось може бути не показано і тоді виникають проблеми. Наприклад, кордон проходить по фарватеру ріки, під час повеней намило острів, на карті його не було, приходять на місцевість – а там острів. Постає питання: чий це острів? Відомими є події, пов’язані з островом Даманським на річці Уссурі, коли радянські картографи в 1960-ті роки невірно показали проходження кордону. Тоді виникла тяжба між Радянським Союзом і Китаєм, що привела до застосування ракетних установок «Град». Врешті згодом Єльцин потихеньку передав острів Китаю. Делімітацію проводять на картах масштабів 1:10000, 1:25000 та 1:50000, чим більший масштаб, тим краще. Перед цим слід провести оновлення топографічних карт. Делімітаційні роботи завершуються підготовкою проекту договору про державний кордон, протоколу-опису проходження кордону та альбому топографічних карт.

    Другий етап – демаркація, що полягає у винесенній проекту лінії кордону на місцевість і встановленні прикордонних знаків. Етап закінчується складанням проекту протоколу про демаркацію кордону, альбому топографічних карт, каталогу координат прикордонних знаків та інших демаркаційних документів. Під час демаркації бувають казуси, розкажу про один з власного досвіду. У смузі українськомолдовського кордону з молдовської сторони є місто Бассарабяска (Бассарабка). Провели делімітацію, приїхали на місцевість, а там два дев’ятиповерхові будинки стоять на українській території. Виявилося, що ще в радянські часи голова колгоспу сусіднього українського села дозволив молдовській місцевій владі ті будинки звести, а замість цього йому кілька кілометрів дороги до ферми зробили.

    Як може так статися? Адже під час делімітації мають все врахувати?

    Причини можуть бути різні: або була не актуальна карта, або десь недогледіли. У переговорному процесі під час делімітації беруть участь представники міністерств і відомств, чиї об’єкти власності є на прикордонних землях. Наприклад, Дубоссарська гідроелектростанція, побудована українською стороною. Під час делімітації представники від міністерства енергетики забули, що одна з виробничих будівель тієї ГЕС знаходилась на молдовському березі. Тобто на момент делімітації слід це було врахувати. До делімітаційної карти додається опис проходження кордону, тобто є графічне зображення і описове, що кордон проходить по фарватеру ріки, по дорозі, по лісопосадці, з лівої сторони чи з правої. Всі ці нюанси обговорюють і записують, тому що кордони – це великі відстані, одразу не обійдеш по полях і лісах, треба багато людей і часу.

    Процес делімітації проходить в кабінетах, за участі представників від кожної сторони, наприклад землевпорядники повідомляють, що колись передали цю землю сусідам, ділянка оброблялась колгоспом на території іншої держави. Зокрема, на українсько-білоруському кордоні було багато випадків, коли колгоспи мали поля та сіножаті на іншій території. Тому під час делімітації проводять взаємообмін земельними ділянками приблизно однакової площі.

    Тобто адміністративний кордон між колишніми союзними республіками більш складна ділянка, аніж західний?

    Кордон колишнього Радянського Союзу був демаркований і після проголошення незалежності проводилося лише редемаркація. Загалом цей кордон відпрацьований. Більше проблем дійсно з кордоном між колишніми союзними республіками. Це був адміністративний кордон, там не було прикордонників, він не був позначений прикордонними знаками, тож іноді до нього довільно відносились, зокрема колгоспи могли обробляти землі на території сусідньої республіки. Або дорога була побудована по рельєфу, як зручніше, і заходила на сусідню територію. Тоді під час делімітації узгоджується обмін рівноцінними шматочками територій: тут пару гектарів віддали, тут заберемо.

    Хто саме має слідкувати за делімітацією, аби все врахувати?

    До складу експертних робочих груп і державних комісій входять відповідальні представники різних міністерств і відомств, які мають про це дбати. Особлива відповідальність лежить на державній картографо-геодезичній службі, яка забезпечує картографо-геодезичну складову процесу встановлення державного кордону, насамперед актуальними картографічними даними.

    Трапляється, що кордон змінюється через природні зміни рельєфу?

    Найбільш показовим є приклад не на нашу користь, коли внаслідок делімітації українськомолдовського кордону Молдова отримала вихід до Дунаю і стала фактично морською державою. Це мінус українській державі. Згідно з описом проходження попереднього адміністративного кордону, він мав виходити на гирло річки Прут на Дунаї. Під дією відцентрової сили обертання Землі русло Прута змістилося на захід. І згідно з описом, де вказувалось, що кордон виходить на річку, мала бути відкоригована лінія кордону з останньої точки повороту на нове гирло. Але залишили попередню лінію кордону, і Молдова одержала вихід до Дунаю, побудувала тут порт, а український порт Рені втратив своє значення.

    На якому етапі змінюються кордони внаслідок війни, якщо певні території, скажімо, окуповані чи анексовані, як нині в нашій країні?

    Офіційно українські кордони незмінні, згідно з конституцією Крим і Донбас є територією України. Тому ми показуємо на картах ці території українськими. Росія на своїх картах показує Крим російським, ми відслідковуємо, як хто позначає у світі. Недавно був випадок, коли українське посольство в Будапешті підняло питання щодо карти Європи, де Крим був показаний як російський. Це складний момент, бо є офіційна сторона: де-юре Крим територія України, і дефакто: Крим анексувала Росія. А картографи мають достовірно зображати місцевість. Тобто з правової сторони – це територія України, але де-факто, якщо людина їхатиме автомобілем, то перед нею з’явиться пропускний пункт. Слід показувати на карті, що це територія України з приміткою, що землі тимчасово окуповані. Це було би вірно. Проте багато видавництв показують Крим територією Росії. Не таємниця, що Росія лобіює свої інтереси в Європі і світі, витрачає кошти на просування так званої ідеї «русского мира» і нав’язує вигідне їй зображення території на карті. Україна тут очевидно не допрацьовує. Приклад Будапешта, коли дипломати заявили про прецедент, і це позитивний момент. Слід так діяти завжди.

    Чи існують міжнародні стандарти щодо відображення спірних територій?

    Чи Україна може лише протестувати на рівні дипломатії? Офіційних стандартів немає. Україна може звертатися в ООН, наголошуючи, що це наша територія, вимагаючи – відображайте як Україну, але це буде лише рекомендацією. На жаль, Україна недостатньо використовує громадські організації. Можна виступати на рівні Українського географічного товариства і Міжнародного географічного союзу. Це потрібно робити, щоб люди замислились над цим.

    Існують невизнані держави, зокрема наша країна не визнає незалежності Косово, визнаного більшістю країн світу. Українські картографи, показуючи цю територію на карті автомобільних шляхів, у примітці зазначають, що Косово Україна офіційно не визнала. Однак для мандрівникаавтомобіліста це вже є певним сигналом. Тобто якщо територія спірна, кожен картограф показує її відповідно до того, як визнає ці території саме його країна, тобто країна, де буде видано карту? Так, але є території, які є спірними досить давно. Скажімо землі між Індією і Пакистаном, десь в горах більш як півстоліття спірні, їх і позначають як спірні. Крім кордонів існують ще демаркаційні лінії розмежування. Наприклад, між Північною і Південною Кореєю. Там демаркаційна лінія встановлена силами ООН, але це не державний кордон. І ці демаркаційні лінії представлені на картах. Невизнані само – проголошені держави здебільшого не пока – зують. На більшості карт Аджарія та Південна Осетія представлені як територія Грузії, але не на російських картах.

    Чи відрізняється процес створення електронних і паперових карт?

    Зараз усі карти створюють в електронному вигляді, а потім друкують на папері. Тому зміс – товної різниці між цими картами немає, є лише технологічні аспекти. Найбільш достовірними вважаються топо – графічні карти, вони мають статус державних. На топографічних картах державний кордон нано – сять за матеріалами демаркацій. Якщо не вико – нано демаркаційні роботи, то – за матеріалами делімітації. А уже з топографічних карт кордон наносять на карти довідкові, політичні тощо. Оскільки матеріали демаркації як документ топографічних карт. За матеріалами топогра – фічних знімань створювали топографічні карти масштабу 1:10000. На основі цієї карти готува – ли топографічні карти масштабу 1:25000. На підставі карти масштабу 1:25000 створюва – ли карти масштабу 1:50000. Карти масштабів 1:10000 і 1:25000 створювали цивільні кар – тографи, а від масштабу 1:50000 і дрібніше – військові. У 70-80-х роках ХХ ст. радянська вій – ськова топографічна служба була зорієнтована на картографування зарубіжної території і не вистачало потужностей для створення карт на свою територію. Тож багато аркушів топогра – фічних карт масштабів 1:50000 і 1:100000 створювали цивільні картографи. А потім лише додавали напис «Генеральний штаб».

    Крім того, був ще фінансовий момент. Радян – ський Союз завжди намагався применшити ви – датки бюджету на оборонні цілі. Кошти виділяли на цивільне відомство – Головне управління гео – дезії і картографії – для виконання геодезичних і картографічних робіт. Однак карти призначалися для військового відомства. Тобто не можна гово – рити, що військові карти точніші і кращі. Це міф, пов’язаний із втаємниченням усього, що стосува – лося військової галузі, включно з картами.

    Чи можуть старовинні карти бути підтвер – дженням нинішніх кордонів? І чи є карти, досить інформативні в цьому сенсі?

    України як держави не було в ті давні часи, коли створювали старовинні карти, тож і не було відображення її державних кордонів. Картографуванням території України займа – лися картографічні служби держав, які воло – діли цими землями, тобто Російська імперія і Австро-Угорщина. Ми можемо говорити про кордони тільки в рамках проголошення неза – лежності в період Української революції 1917- 1921 рр. Власне, нещодавно відбулася презен – тація карти «Українська Центральна Рада», коли були проведені нові лінії кордонів. До речі, 10 березня 1918 року у складі військового мініс – терства УНР було створено Головну геодезич – ну управу як картографічну службу, яка мала функції загальнодержавного органу.

    Кордони раніше проводили так само як за – раз: делімітація і демаркація. На жаль, в Укра – їні дуже мало збереглось матеріалів тодішніх демаркацій кордонів, що проходили на наших землях. Лише у Державному історичному архіві України, м. Львів зберігаються демаркаційні кар – ти між Австро-Угорщиною та Росією, де позначе – не проходження кордону по річці Збруч. Це ціка – ве джерело, карта великого масштабу 1:28800, тож на ній докладно показано місцевість. У ра – дянські часи демаркацією займалося військове відомство і всі матеріали залишились у Москві.

    У ХVI-XVII ст. за польської влади демаркацію проводили з турками і татарами у Дикому Полі, на старовинних картах це відображено. Проте слід розуміти, що тоді демаркація могла тривати десятки років, і ніяких державних топографіч – них карт не було. Переважно видавали карти дрібного масштабу, зрідка середнього, тобто не можна стверджувати, що кордони там по – казані точно. Старовинні карти не є матеріалом для розгляду кордонів ще й тому, що не мали належної картографічної основи. Чим доклад – ніша ця основа, тим точніше можна провести кордон, який часто іде по природних рубежах: річці, по дорозі, краю лісу, гірському хребту. Старі карти мають спрощену основу, тобто методично закладено, що кордон показаний не точно. Тим більше у ХVI-XVIІI ст. карти перевидавали упро – довж довгого часу, іноді до ста років, не вносячи жодних змін. Недавно досліджував карти терито – рії України ХVI ст. в атласах А. Ортелія і Ґ. Мерка – тора, карти В. Городецького і А. Пограбки. Одного разу проведені адміністративні межі переноси – ли з карти на карту без змін і уточнень. Тобто до цих карт треба ставитися з обережністю і робити глибокий аналіз їх достовірності.

    Чи може бути карта засобом пропаганди, як це було, скажімо, під час першої світової, коли Росію позначали у вигляді спрута?

    Так, іноді карти використовують для пропа – гандистських цілей. Карти, де, скажімо, Росію зо – бражають у вигляді ведмедя чи спрута, це радше символічні чи алегоричні карти. Зараз таких не – має. Пропагандистські карти пропагують щось, наприклад, у радянські часи історичних карт практично не було. Однак держава видавала се – рію карт Другої світової війни про визволення міст – для виховання патріотизму. Це один тип пропагандистських карт. Інший різновид – коли якісь держави вказували спірні території своїми. Це саме пропагандистська карта, наприклад, в Японії видавали карти, де Курильські острови показували японською територією. Так само служать пропаганді карти, де Крим показаний територією Росії. Бажане видають за дійсне. У свою чергу, 2014 року після анексії Криму і подій на Донбасі ДНВП «Картографія» видало серію карт «Україна Єдина» – я вважаю їх про – світницькими, хоча з іншого боку – це пропаган – да нашої історії, патріотизму. На цих картах по – казано поширення українського етносу, мови, як відображені українські етнічні території на ві – тчизняних картах, на першій лінгвістичній мапі України чи виданнях європейських картографів початку ХХ ст., що викликають більше довіри як неупереджені. Загалом такі видання виконують інформаційну і пропагандистську функцію. Такі карти містять як здоровий зміст для пропаганди, так і змінену інформацію, що впливає на людей на рівні підсвідомості. В першу чергу, це вплив на населення щодо сприйняття ними спірних територій.

    У якому стані нині картографічна галузь, чи багато зараз карт видається?

    Паперова картографія зменшує обсяги ви – дань, є тенденція до переходу картографіч – ної інформації в електронний вигляд. Молодь карти майже не купує, а користується смарт – фонами, тож карти перейшли туди. Звичайно, ці карти теж створюють картографи. Сучасні тенденції не завжди сприятливі для картогра – фів, бо до створення карт все більше залучаєть – ся людей, які не володіють азами картографії. А попри те існують закони створення карт, тож в Інтернеті можна побачити, прямо скажемо, недолугі карти. Якщо ми говоримо про осо – бливості сучасного розвитку картографії, то картографічна інформація стала доступнішою, її багато, різної якості в електронному вигляді. Електронні карти створюють як професійні кар – тографи, так і любителі. Існують різні проекти, зокрема Google, Open Street, де можна знайти актуальну інформацію. Ці карти не бездоганні, але заслуговують на увагу, бо залучають роботу любителів, фанатів картографії, які добре зна – ють місцевість, де вони проживають, актуалі – зують її і в такий спосіб спільними зусиллями можна одержати досить актуальну карту. Open Street – досить поважний продукт, яким можна користуватися. Щодо Google Maps то вони зруч – ні і прості у побуті, не надто точні метрично, але для користування цього достатньо.


     

    Бесіду вела журналіст журналу КОРДОН Леся МЕДВЕДЕНКО

     

    Директорові Інституту геодезії Львівської політехніки присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»

    logo_nulp2_ukr

    Відповідно до Указу Президента України № 300/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти» за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм орденами, медалями та почесними званнями нагороджено найкращих освітян України, серед яких – 9 представників Львівщини.

    Зокрема, почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» присвоєно Третяку Корнилію Романовичу – директорові навчально-наукового Інституту геодезії Національного університету «Львівська політехніка», доктору технічних наук, професорові.

    Указ Президента України № 300/20185

     

    Категорії новин

    Календар новин

    Жовтень 2018
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    « Вер   Лис »
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031  

    Опитування

    Як ви вважаєте, скільки на день необхідно пар для нормального сприйняття інформації?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...

    Свята

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Курс валют

    Вакансії

    Робота геодезист, землевпорядник, маркшейдер, фотограмметрист, робота
    jooble