Home » Кафедра вищої геодезії і астрономії

Category Archives: Кафедра вищої геодезії і астрономії

Мова

Останні коментарі

    До аспірантури йдуть найкращі: молоді науковці кафедри вищої геодезії та астрономії досліджують Землю

    logo_nulp2_ukr

    Дослідженням моніторингу тропосфери, оперативним визначенням метеорологічних параметрів атмосфери та визначенням місцерозташування пунктів у глобальному, регіональному та локальному масштабах для дослідження деформації земної поверхні опікується спільно зі своїми молодими науковцями професор кафедри вищої геодезії та астрономії ІГДГ Степан Савчук.

    – Серед досліджень, які проваджу спільно з групою аспірантів і студентів, – використання методів космічної геодезії для розв’язування задач науки про Землю, – розповідає професор. – Пріоритетними є дослідження використання глобальних навігаційних супутникових систем, і частково – використання методів супутникової лазерної віддалометрії. Досліджуємо проходження сигналу від супутника через середовище, яким є атмосфера Землі. Цей сигнал часто спотворюється, має певні збурення, що викликають зміни координат точок на земній поверхні. У полі нашого зору – дослідження точності визначення координат з метою встановлення загальноземних і національних систем відліку, які потім використовують у геодезії, навігації, кадастрі. Останніми роками ці напрями інтенсивно розвиваються. Звичайно, осягнути заплановані дослідження своїми силами досвідченим науковцям не під силу. Отут на допомогу приходять молоді науковці. Нині в нашій команді – аспірантки Ірина Сосонка, Аліна Хоптар, асистент Софія Доскіч, а також магістр Дана Боїло. Дані для своїх досліджень вони отримують зі станцій супутникових спостережень, які є у підпорядкуванні Львівської політехніки. Вони в основному розміщені на території Львівської області, частково Волинської й Рівненської областей. Також отримуємо потрібні дані з території всієї України, а ще – з Польщі, Чехії, Угорщини й Румунії.

    Молоді науковці користуються двома видами програмного забезпечення світового рівня. На оновленій версії одного з них (лише цього року отримали ліцензію) працює аспірантка третього року навчання Аліна Хоптар. Дівчина закінчила магістратуру в одному з вишів Німеччини й хоча мала чимало пропозицій, повернулася до Львівської політехніки, аби саме тут поглиблювати свої знання й займатися наукою. Вона досліджує поєднання різних типів спостережень космічних даних зі супутників, прагне сказати й своє слово в науці, удосконалити результати опрацювання. Побіч того, удосконалює існуючі технології, які згодом стануть у пригоді підприємцям. Вже на початку вересня Аліна їде на триденне стажування до Португалії. Везе туди свої пропозиції щодо поліпшення програмного забезпечення. На жаль, поїздка відбудеться її коштом. На цьому стажуванні буде не більше 25 осіб з усього світу, які поглиблюватимуть знання з цього програмного забезпечення.

    За результатами досліджень аспірантка (нині вже асистент кафедри) Софія Доскіч упродовж трьох років (за старою програмою) підготувала свою дисертацію й готується до її захисту. Софія навчалася на кафедрі фотограмметрії та геоінформатики, однак в магістратуру пішла саме до професора Степана Савчука. На її думку, Степан Григорович має великий авторитет в інституті, «знаний науковець у світі й працювати з ним – це велика честь, адже таких відданих науці людей в Україні можна порахувати на пальцях».

    Якщо Аліна й Софія вступили до аспірантури відразу після закінчення магістратури, то Ірина Сосонка вирішила трішки попрацювати. Після трьох років таких експериментів, зрозуміла, що наука – це її. В аспірантурі вона навчається вже другий рік, досліджує дію різного роду похибок на проходження сигналу від супутників до поверхні Землі. Нині вона твердо знає що буде не лише науковцем, а навчатиме студентів, адже це їй дуже подобається. Дана Боїло розпочала роботу над дипломним проектом, нині – на переддипломній дослідницькій практиці працює над експериментальною частиною. Наразі дівчина ще не вирішила, що робитиме після отримання диплома, можливо спробує себе на практичній роботі, бо вона їй більше до душі.

    Своїми молодими науковцями задоволений і їхній керівник. Як зізнається професор, після випадку з аспірантом, якого довелося виключити після першого курсу, до підбору кадрів ставиться дуже прискіпливо. Виручає те, що до аспірантури йдуть найкращі магістри, які продовжують працювати над своїми темами. Згодом їхні дослідження стають ядром майбутніх магістерських і дисертаційних робіт.

    – Частково сам шукаю тих, хто буде займатися наукою, частково вони самі «вишукуються», – каже мій співрозмовник. – Зазвичай працюю з тими, кого знаю вже кілька років. Час від часу перевіряю їх на різних наукових кафедральних заходах, конференціях. Ті, хто вже щось зробив своїми руками й розумом, стають нашими аспірантами. Загалом, нас рятує те, що фінансове питання для тих, хто бачить себе в науці, не є вирішальним чинником, інакше ми не мали б жодного молодого науковця.

     

    Політехніки вшосте повернулися з Антарктиди

    Logo_Audytoria

    Асистент кафедри вищої геодезії та астрономії Ігор Савчин й асистент кафедри картографії та геопросторового моделювання Володимир Нікулішин повернулися з 23-ої сезонної української антарктичної експедиції на АС „Академік Вернадський“.

    Традиція дослідження

    Щорічно Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) організовує наукові експедиції для двох груп — сезонників, які провадять короткотермінові сезонні дослідження, та зимувальників, котрі їдуть в Антарктиду на весь рік. До слова, серед сезонників політехніки були єдиними представниками Львівщини.

    — З нашого інституту це вже шоста експедиція до Антарктиди. Аналогічні були 2002, 2003, 2005, 2013 та 2014 рр. Ініціювали цю традицію професор кафедри фотограмметрії та геоінформатики Володимир Глотов (2002 р.) та директор ІГДГ професор Корнилій Третяк (2003 р.), — розповідають науковці.

    Експедиція до Антарктиди — державна програма. У літній період НАНЦ пропонує охочим подати заявку, опісля відбирають найкращі ідеї. Усі витрати фінансуються з державного бюджету.

    — Ми не лише виконали все, що запланували у попередній заявці (проведення високоточних ГНСС-спостережень на пунктах геодинамічного полігону архіпелагу „Аргентинські острови“ з метою досліджень тектонічного розлому протоки Пенола; лазерне сканування та цифрове знімання острівних льодовиків для визначення зміни їхнього поверхневого об’єму), а й додали два нові завдання — монтаж та запуск на території АС „Академік Вернадський“ просторово-часового координатного забезпечення — перманентної ГНСС-станції та лазерне сканування самої АС, — пишається Ігор Савчин.

    Експедиція тривала від 22 березня по 26 квітня. До пункту призначення науковці подолали близько 15 000 км: спочатку був доїзд до Києва, далі — перельоти до Рима, Сантьяго та до другого найбільш південного міста світу — Пунта-Аренас. До самої Антарктиди дослідники 5 діб добиралися українським кораблем „Marigolds“. Оскільки відповідні причали відсутні, у морі на команду чекала ще одна пересадка — на човни. Загалом подорож тривала 35 діб, 10 з яких науковці провели в морі, 11 діб — у Чилі, 12 — на антарктичній станції „Академік Вернадський“ та 2 дні в Києві.

    — Наш сезонний загін складався з чотирьох біологів, двох геодезистів, 3 геологів, геофізика, метеоролога та фотографа. Цікаво, що серед представників сезонного загону була одна жінка — Оксана Савенко (біолог). Також новий очільник станції розпорядився, що з наступного сезону жінки, на рівних із чоловіками умовах, зможуть ставати зимувальниками, — розповідає пан Ігор.

    Все використане обладнання — інститутське. Дослідники везли його зі собою, маса вантажу сягла 110 кг, що порівняно з вантажем інших сезонників — дуже багато.

    Дослідження, що провадили фахівці — фундаментальні і є продовженням тієї роботи, яку здійснювали наукові колеги-політехніки в попередніх експедиціях, тож їх суть зводиться до поновлення результатів. Дослідники розповідають:

    — Ми вимірювали координати, порівнювали їх із раніше одержаними, вичисляли, наскільки і в якому напрямку вони змістились, а також аналізували можливі наслідки. Із відчутних для людей це — землетруси, зміни рівня води тощо. При  орівнянні отриманих результатів зі сканування льодовиків можливо простежити зміни об’ємів льодовика, що свідчать про його танення чи намерзання, а також — про швидкість цих процесів.

    Дані зі сканування наразі ще не опрацьовано до кінця, але, за словами науковців, зміни доволі суттєві — льодовики мають тенденцію до танення, що, очевидно, є причиною підняття рівня світового океану.

    — „Сирі“ дані ми надіслали до НАНЦ, ті результати, що самі опрацювали, використовуємо для власних наукових досліджень. Також вони стануть у нагоді для побудови 3d-моделі станції чи її об’єктів, що дозволить отримати будь-які метричні характеристики. Це може згодитися проектантам, будівельникам, які не мають безпосереднього доступу до об’єкта, — каже Ігор Савчин.

    — Оскільки я спеціалізуюся на геоінформаційних системах, директор запропонував мені сканувати „Академік Вернадський“, щоб згодом створити геоінформаційну систему станції, — ділиться Володимир Нікулішин.

    Робота була не лише складною та відповідальною, а й небезпечною: ділянка, на якій працювали політехніки, скануючи льодовики, перебуває в зоні особливо підвищеної небезпеки. За словами пана Володимира, коли температура повітря підвищувалася, було чутно характерні поскрипування льодовика — у будь-який момент лід міг просто відколотися. Зважаючи на кінець антарктичного літа, температура повітря коливалася в межах 10 градусів морозу, щоправда, через вітер і близькість розташування води здавалося, що вона нижча. Науковець розповідає:

    — Погода змінювалася дуже швидко: зранку — сонце, через годину — заметіль, дощ, сніг, туман. Інколи видимості взагалі не було, то ми ходили лише за навігатором.

    Життя на станції

    Окрім житлової зони, обладнано офіси для всіх напрямів досліджень, які провадять тамтешні науковці, а також спортзал, медпункт, радіопункт, їдальню, бар-музей „Faraday“, технічні та наукові приміщення. Окремим пунктом станції є дизельна, що забезпечує все електро- та теплопостачання. На станції є всі умови, зокрема й прісна вода, але її потрібно дуже економити, оскільки добувають її шляхом опріснення морської. Зв’язок обмежений — лише телефонний (супутниковий), і дорогий, тому телефонні розмови політехніків були нечасті й короткі. Ще один засіб зв’язку — електронний лист: після написання його слід віддати системному адміністраторові, котрий формує всі листи в один і відправляє до Києва, звідти їх вже розсилають до адресатів.

    — З технікою безпеки все дуже серйозно. Нас постійно супроводжував драйвер — людина, яка знає акваторію й вправно володіє моторним човном. У ході виконання роботи ми щогодини рацією доповідали ситуацію. Окремо хочемо відзначити персонал станції, який усіляко допомагав нам із усіма необхідними роботами, виконував прохання, — розповідають політехніки.

    Щорічно до складу зимувальників входять, лікар, повар, системний адміністратор, механік.

    — Так сталося, що Великдень нам довелося святкувати в Антарктиді. На станції є каплиця, її збудували українці, у якій, починаючи від 00:00 велися богослужіння. Зранку було освячення паски та офіційна передача станції новим зимувальникам. Святковий обід у нас також був, — підкреслює пан Ігор.

    Без труднощів не обійшлося

    — Найбільш неприємно було пливти між островами на надувному човні (відстані були чималі — близько 13 км), коли це супроводжувалося вітром, снігом, хвилями — ми були мокрі, а сидіти так потрібно було довго. Траплялося, що вода була „забита“ кригою — тоді доводилося веслами розчищати собі шлях. Складною була й висадка з човна на обривисті скелясті береги: з човна потрібно було перестрибнути на камінь, якщо він слизький — мокрі ноги гарантовано. Також потрібно було „скоординовуватись“ із хвилями, бо з відпливом транспорт відносило від берега. Перші висадки нам не дуже вдавалися, — розповідають науковці.

    Повернення додому було стресовим: авіакомпанія, що забезпечувала переліт до Сантьяго-де-Чилі застрайкувала й рейс не відбувся. Відповідно частина учасників експедиції не встигла на всі наступні рейси і на 6 днів застрягла в Чилі.

    — Увесь час ми просто сиділи в готелі на валізах, оскільки виліт міг бути будь-якого моменту. Кілька разів ми приїжджали в аеропорт, але все скасовувалося і ми знову поверталися до готелю. Навіть вийти в місто не було можливості. Важко було чекати: коли з’явився інтернет і нормальний зв’язок — ще більше захотілося додому, до рідних — ділиться Ігор Савчин.

    Для Володимира найскладнішими видалися два 5-денні морські переходи: — Морально важко й нудно, бо вся діяльність зводиться до прийомів їжі й лежання в каюті. Гуляти по палубі було поганою ідеєю. Але нам ще пощастило, бо інших мучила морська хвороба.

    Після ситуації в Чилі прикрощів не бракувало: під час посадки в Римі помер один із членів експедиції — Віталій Вернігоров.

    — Особливих очікувань щодо Антарктиди в нас не було, єдине — ми дуже переживали, що не встигнемо виконати заплановане, але нам вдалося навіть більше. Інші науковці з нашої експедиції були в Антарктиді повторно або приїжджали в команді зі своїми наставниками, які вже тут не вперше. Ми ж були абсолютними новачками, без жодної підтримки, але чудово впоралися, — радіють політехніки.


    Анастасія МОЗГОВА

     

    До 140-річчя Астрономічної обсерваторії у Львові проведуть міжнародну конференцію

    Logo_ZIK

    У Львові 16-17 листопада відбудеться міжнародна наукова конференція «Астрономічна обсерваторія Львівської політехніки: історія і сучасність(1877-2017)», присвячена 140-річчю Астрономічної обсерваторії. Початок о 10.00 в актовій залі головного корпусу «Львівська Політехніка» (вул. Степана Бандери,12).

    Конференцію проводять з метою обміну інформації, досвіду та ідей використання сучасних методів космічної геодезії, сприяння науковим дослідженням у галузі природничо-математичних дисциплін (астрономії, геодезії, геофізики) та об’єднання зусиль науковців у справі реалізації перспективних розробок.

    У роботі конференції візьмуть участь провідні спеціалісти цієї галузі в Україні. Вони розглянуть питання про сучасний стан астрономії та перспективи її розвитку, космічну геодезію та геодинаміку, застосування методів космічної геодезії для моніторингу Землі. Зокрема, з доповідями виступлять такі фахівці:

    1. Федір Заблоцький, Степан Савчук, Любов Янків-Вітковська. Кафедра вищої геодезії та астрономії. Астрономічна обсерваторія та метеорологічна станція.
    2. Александр Дрбал, Карел Радєй, Іржі Лехнер. Професор Домінік Зброжек (1832-1889) – засновник і перший директор астрономічної обсерваторії Львівської політехніки.
    3. Олег Петрук. Три осередки астрономії у Львові першої половини ХХ століття.
    4. Любов Янків-Вітковська. Львівське астрономічне товариство – 20 років діяльності.
    5. Тетяна Скороход. Сучасний стан астрономічної освіти та можливий шлях її розвитку.

    Співголовами конференції є ректор Національного університету «Львівська політехніка» професор Юрій Бобало та директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України академік Ярослав Яцків.

    Заключне пленарне засідання заплановане на 17 листопада в актовій залі головного навчального корпусу Національного університету «Львівська політехніка» о 10.00, на якому будуть представлені доповіді та підведені підсумки конференції.

    Довідка.

    (За інформацією голови Львівського астрономічного товариства, кандидата фізико-математичних наук, доцента НУ «Львівська політехніка» Любов Янків-Вітковської).

    Астрономічна обсерваторія при кафедрі вищої геодезії та астрономії «Львівської політехніки» розпочала свою роботу у грудні 1877р. Тоді Національний університет «Львівська політехніка» називався Вища політехнічна школа.

    Історія астрономічного Львова починає свій відлік з 1769 року, коли була заснована перша Астрономічна обсерваторія. Цей період відзначився посиленою науковою активністю та значною популяризацією астрономії в Галичині. Під час астрономічно-тригонометричної зйомки Галичини тут було розв’язано низку важливих астрономічних і геодезичних завдань. Після руйнації першої Астрономічної обсерваторії, відродження систематичних астрономічних спостережень у Львові відбулося аж через сто років, – із створенням нової обсерваторії у Вищій політехнічній школі.

    Відродження астрономічної школи у Львові наприкінці XIX ст. пов’язане із розвитком Львівської Політехніки. Під час будівництва нового корпусу Вищої політехнічної школи було передбачене місце для астрономічної обсерваторії. Згодом виділили окрему кафедру сферичної астрономії і вищої геодезії, в складі якої була Астрономічна обсерваторія, кафедра існує по сьогоднішній день.

    На початку ХХ століття приміщення Обсерваторії, яке було створене під час будови головного корпусу Львівської політехніки у 1884 році, розширилося для розміщення сейсмографічної станції. І вже у 1918 році тут були три основні астрономічні інструменти:

    1. пасажний інструмент (Трогтона і Сіммса), розміщений в південному павільйоні на стовпі, який збудований від фундаменту корпусу і був ізольованим довкола щілиною;
    2. рефрактор, вмонтований паралактично, з об’єктивом 122 мм (Фраунгофера і Рессела), розміщений на залізній колоні в павільйоні з обертовим куполом;
    3. великий і тяжкий інструмент Ертеля, виконаний ще на початку XIX століття з об’єктивом 81 мм.

    Крім цих інструментів в Обсерваторії було декілька добрих астрономічних маятникових годинників, кілька хронометрів та інші допоміжні інструменти.

    Оскільки на той час Обсерваторія називалася Астрономічно-метеорологічною, то метеорологічний відділ був оснащений відповідним комплектом приладів для спостереження і реєстрації.

    Сейсмографічна станція, яка теж була частиною Астрономічної обсерваторі, була забезпечена реєстраційним сейсмографом системи Боша-Омора.

    В розпорядженні Обсерваторії була солідна бібліотека, яка оновлювалася досить швидко подарунковими науковими виданнями від багатьох споріднених закордонних інституцій.

    У 1922 році при Обсерваторії створено радіостанцію, за допомогою якої приймали часові сигнали з Парижа. У 1925 році був змонтований новий пасажний інструмент фірми Сарторіус-Верке з об’єктивом 70 мм. В цей період було придбано низку різних електричних приладів у зв’язку з вимогами нових спостережень.

    В Астрономічній обсерваторії у цей період крім регулярної роботи Служби часу були виконані мікрометричні виміри положення планет і декількох комет. Результати дослідження частково надруковано в Astronomische Nachrichten.

    Проводилися спостереження звичайних явищ, таких як затемнення Сонця, Місяця, проходження Меркурія по диску Сонця тощо. Результати спостережень переважно публікувалися у вже згаданому часописі Astronomische Nachrichten.

    Ці спостереження виконувалися двома або навіть трьома співробіттниками: керівником, ад’юнктом і асистентом, – власне вони і були основними працівниками тогочасної астрономічної обсерваторії – це говорить, що при доброму оснащенні, та добрій організації праці можна проводити серйозні дослідження невеликою кількістю науковців.

    Восени 1925 року після довготривалого налаштування приладів, було виконано визначення географічної довготи Обсерваторії. Результат був такий – Львів, Обсерваторія Політехніки на схід від Грінвіча: lh36m 3**401. Цей результат був оголошений на з’їзді Міжнародного Союзу Геодезично-Геофізичного в Празі у вересні 1927 року.

    Оскільки, Астрономічна обсерваторія була підрозділом, що належав до кафедри Астрономії і вищої геодезії, то тут проводилися практичні заняття для студентів відповідного факультету.

    У метеорологічному відділенні проводили регулярні спостереження 1-го розряду, де крім основних спостережень складали місячні і річні метеорологічні діаграми, які були розміщені у часописі, який видавали власним коштом і розсилали у закордонні і місцеві наукові інституції.

    Об’єднана з Обсерваторією геосейсмічна станція діяла безперервно і діаграми, які були результатом спостережень занотованих землетрусів розсилали у вигляді літографічних відбитків в різноманітні геофізичні інститути і сейсмографічні станції закордоном, пізніше були надруковані у часописі «The International Seismological Summary», що видавався у Оксфорді під редакцією професора Тернера.

    Крім цивільних задач, Обсерваторія виконувала завдання для Військового географічного інституту, зокрема, щодо вибору еліпсоїда для геодезичних і картографічних робіт, які були опубліковані у Відомостях географічної служби у Варшаві у 1927 році.

    Працівники обсерваторії проводили і науково-популяризаторську роботу серед учнів шкіл Львова і Львівщини. Серед військових, цивільних, урядовців поширювали інформацію про різного роду астрономічні події, які відбувалися в даний період часу, метеорологічні дані.

    Після Другої світової війни у 1950-х роках тут було організовано систематичне спостереження штучних супутників Землі для наукових завдань та для завдань міністерства оборони.

    Астрономічна обсерваторія виконувала роль навчальної бази для студентів спеціальності астроном-геодезія (до речі, з цієї спеціалізації випускник Я.С.Яцків).

    І вже на початку XXI століття Астрономічна обсерваторія знову розпочинає наукові дослідження, які пов’язані зі створенням у 2001 році перманентної GNSS-стації.

    У 2016 році створено цифрову метеорологічну станцію, а зовсім недавно, до 140 річчя Астрономічної обсерваторії розпочала роботу Станція моніторингу метеорної активності у радіодіапазону.

    Астрономічна обсерваторія є базою для навчальної практики студентів Інституту геодезії, які навчаються за спеціалізацією «Космічний моніторинг Землі» і «Космічна геодезія».

    Результати наукових досліджень, які проводять на АО ЛП, внесені у світові каталоги даних про координати GNNS станцій, методика визначення параметрів іоносфери та тропосфери застосовується для задач координатного забезпечення та для завдань космічної погоди.

     

    Фахівці з моніторингу космосу

    Logo_Audytoria

    Серед напрямів, за якими у Львівській політехніці готують фахівців, є дуже сучасна й романтична назва спеціалізації — „Космічний моніторинг Землі“. Наскільки вона популярна серед абітурієнтів і які перспективи працевлаштування її випускників, розмовляємо із завідувачем кафедри вищої геодезії та астрономії професором Федором Заблоцьким та доцентом Любов’ю Янків-Вітковською, яка викладає на спеціалізації основні курси.

    — Ми подавали свою пропозицію щодо підготовки відповідних фахівців до МОН уже давно, — розповідає про актуальність спеціалізації Любов Миколаївна. — Фактично на нашій кафедрі й раніше готували студентів за спеціалізацією „космічна геодезія“, деякі наші випускники працюють у тому напрямі, зокрема академік Ярослав Яцків очолює Головну астрономічну обсерваторію НАНУ. І от 2011 року було ліцензовано „Космічний моніторинг Землі“ як спеціальність, а потім вона ввійшла у спеціальність „Науки про Землю“ як спеціалізація.

    На космічний моніторинг Землі, як і на космічну геодезію, набирають приблизно 15 магістрів (з них 13–14 — державне замовлення).

    — Звичайно, ми не можемо дорівнюватися до магістерських досліджень, скажімо, у Делфтському технічному університеті або в Массачусетському технологічному університеті. Але тематика досліджень у нас сучасна, — розповідає про наукові дослідження Любов Янків-Вітковська. — І це незважаючи на недофінансування науки. Але якщо ви поговорите із науковцями цього напряму в Нідерландах, Індії, в NASA, то вони також вам скажуть, що їм бракує фінансування на науку. Та на такому ентузіазмі наших науковців ми стараємося, щоб ця спеціалізація була на високому рівні. І результати є: торік наші студенти виступали на молодіжних наукових конференціях („Аудиторія“ писала про це). І в своїх дослідженнях вони демонстрували прекрасні результати.

    — Основний науковий напрям кафедри — моніторинг фізичної поверхні Землі та її атмосфери на основі аналізу результатів сучасних наземних і супутникових вимірювань, який забезпечується двома спеціалізаціями: „Космічний моніторинг Землі“ й „Космічна геодезія“, — докладніше розповідає завідувач кафедри.

    Напрям актуальний, його розвивають, наукові дослідження цікаві і студентам, і аспірантам (зараз навчається три аспіранти за спеціальністю „Космічний моніторинг Землі“ (науки про Землю), проблеми знайти охочих до науки немає). Водночас проблема недофінансування стоїть гостро.

    — Ми не можемо нормально влаштувати виробничі практики, — констатує Федір Дмитрович. — Не маємо коштів, щоб організувати студентам поїздки до Києва, Харкова, де є бази, які давно працюють. Сподіваємося, що найближчим часом запрацює наша навчально-наукова лабораторія космічного моніторингу Землі.

    І хоч спеціалізація нова, а для організування повноцінної практики бракує коштів, випускники не просто знаходять роботу за фахом, а й залишаються паралельно працювати в науці.

    — Наші студенти, які закінчують науки про Землю і геодезію й картографію, отримують у дипломі запис „інженереодезист“, плюс їм зазначають спеціалізацію. Крім того, що наш випускник може працювати в геодезії, землевпорядкуванні, можна працевлаштовуватися в космічній галузі, — каже Любов Миколаївна. — Є ціла мережа інституцій (науково-дослідних інститутів, лабораторій), які функціонують під егідою Державної космічної агенції. А нещодавно (4 жовтня) Львівська політехніка підписала генеральну угоду про співпрацю, зокрема проведення спільних наукових досліджень, виробничої практики студентів із Національним центром прийому й обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля.

    Обидва магістри, з якими спілкувалася, планують поєднувати науку й виробництво. Шестикурсник Василь Бойко (за словами Любові Янків-Вітковської, один із найкращих студентів) був якраз на третьому курсі, коли з’явилась нова спеціалізація:

    — Це було щось нове, тому мене зацікавило. Наразі я пробую себе в науці під керівництвом асистента Богдана Джумана, тема моєї магістерської — „Побудова моделі іоносфери за допомогою сферичних функцій“. Богдан Богданович — дуже добрий фахівець у сфері математичного моделювання в геодезії, отож, отриману модель можна буде використовувати не тільки для координатного забезпечення в геодезії, а й для прогнозування космічної погоди, дослідження фізичних процесів в іоносфері тощо. Планую паралельно працювати, щоб заробляти кошти.

    Богдана Пересунька, студента п’ятого курсу, космічним моніторингом зацікавила Любов Миколаївна: навчаючись на третьому курсі на оцінюванні нерухомості, почав виконувати наукові роботи під її керівництвом, тому після бакалаврату вирішив вибрати більш науковий напрям — космічну геодезію на кафедрі вищої геодезії та астрономії.

    — Зараз ми вивчаємо різні методики з моделювання іоносфери, — каже студент. — Минулого року ми з колегами виступали із науковими доповідями на конференціях: на міжнародній конференції щорічної астрономічної школи в Національному авіаційному університеті, на студентських кілька разів, брали участь у нашій політехівській конференції молодих учених „Геотераса“, я доповідав на астрофізичній конференції пам’яті Богдана Бабія в ЛНУ. Я переможець студентської конференції з геодезії в Політехніці. Можливо, піду в аспірантуру. Зрештою, науку можна поєднувати з прикладною працею.

    Найкращі студенти організували з Любов’ю Миколаївною гурток „Астрономія й науки про космос“. Уже два роки у вільний час проводять майстер-класи з астрономії для дітей 5–10 років. Двічі брали участь у книжковому форумі з майстер-класами та лекціями про космос.


    Тетяна ПАСОВИЧ

     

    Професор кафедри вищої геодезії та астрономії Степан Савчук: «В науці не все так легко і просто»

    Професор кафедри вищої геодезії та астрономії Степан Савчук трудиться в Інституті геодезії (колись геодезичному факультеті) Львівської політехніки вже тридцять років.

    Професію визначила армія

    Обрати свою майбутню професію Степану Григоровичу допомогла служба в армії, яку проходив у Військово-повітряних силах, тож навчання на геодезичному факультеті Львівської політехніки стало усвідомленим продовженням армійського захоплення. Хоча поруч із одногрупниками вважав себе мало не асом, та лише після першої навчальної практики зрозумів скільки таємниць приховує в собі геодезія, а особливо його професія, яку уявляв собі дуже романтично.

    Здібного студента запримітили і запропонували взяти участь у науковій роботі на базі оздоровчого студентського табору в Морському. Два місяці тоді минули дуже швидко, бо з «головою» поринув у цікаві дослідження. В таких експедиціях згодом був ще тричі. Свою першу наукову працю в серйозному науковому журналі опублікував ще до захисту дипломної роботи. По закінченні геодезичного факультету поїхав за скеруванням на Хмельницьку атомну електростанцію. Його прийняли дуже радо: дали добрий гуртожиток, непогану зарплату, ще й поставили на квартирну чергу, гарантувавши до року повноцінне житло. Та попрацювати інженером-геодезистом вдалося лише три місяці, бо паралельно складав іспити в аспірантуру, де і продовжив навчання. Після того працював науковим співробітником кафедри геодезії, згодом перейшов на кафедру вищої геодезії та астрономії. Там захистив кандидатську і докторську дисертації.

    Наукові доробки

    Степан Григорович сам готує лекційні курси для студентів та курсантів, а частину матеріалу з докторської дисертації впровадив у курс «Інформаційні GNSS-ресурси» та розділ «Геодезичні референцні системи координат». Щороку його можна побачити на навчальних і виробничих практиках зі своїми студентами та магістрами у Шацьку, де керує навчально-науковою лабораторією «Супутникова GPS перманентна станція Шацьк». Станцію створено при кафедрі у рамках Центрально-Європейського геодинамічного проекту (CERGOP-2).

    Крім цього, спільно з колегами досліджує системи відліку в геодезії та астрономії й трансформації координат та мережі активних референцних станцій, опрацьовує дані супутникових спостережень та геодезичних робіт у режимі реального часу. Має два авторські підручники, є співавтором «Геодезичного енциклопедичного словника» та «Збірника астрономічних таблиць», опублікував понад 200 статей і тез доповідей, зокрема 38 статей у фахових виданнях, виголосив понад 60 доповідей на всеукраїнських та міжнародних конференціях. Щорічно готує єдине в Україні електронне видання «Астрономічного щорічника» для використання у Збройних силах України та проведення практичних занять і навчальної практики для студентів геодезичних спеціальностей. Здійснює наукове керівництво аспірантів і здобувачів та наукове консультування двох докторантів кафедри, є членом редколегій трьох фахових видань та спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій.

    Не бути виконавцем чужих ідей

    – Для науковців дуже важливо практично реалізувати нові підходи у впровадженні сучасних систем відліку геодезії, – говорить Степан Григорович. – Якщо донедавна така точка відліку для всієї Галичини була закладена на Високому замку у Львові, то нині, завдяки новітнім технологіям, вона може бути будь-де. Важливо вміти цим правильно скористатися, розумно поєднавши всі наявні методики із сучасними технологіями. Це дуже важливе завдання і я над цим працюю.

    Мій співрозмовник небезпідставно вважає, що науку не може робити одна людина, нехай навіть найгеніальніша:

    – Головне для науки – мати творчий колектив, інакше можна стати виконавцем чужих ідей. Для того ж, хто вміє реалізовувати власні ідеї, дуже важливі людський потенціал і фінансові ресурси, адже саме вони дозволяють науці рухатися вперед. У нас чомусь з цим дуже складно. Крім цього, наука вимагає багато праці і дуже прикро, що чимало студентів хочуть мати все і відразу, не докладаючи до цього великих зусиль і не маючи достатніх знань, досвіду. А зрозумівши, що в науці не все так легко і просто дається, втрачають інтерес до цього процесу і не завжди готові займатися дослідженнями.

    Степан Савчук не уявляє свого життя без науки, якій присвячує більшу частину свого життя. Його добре знають у наукових колах України і закордону. Він підтримує тісні контакти практично з усіма керівниками вітчизняних геодезичних підприємств, інтенсивно співпрацює із представниками закордонних фірм, бере активну участь у міжнародних наукових конференціях.

    – Цей досвід – неоціненний, – вважає мій співрозмовник. – Завдяки міжнародним контактам нам вдалося першими в Україні збудувати сучасну геодезичну мережу, яка повністю базується на супутникових технологіях. Горджуся тим, що був безпосереднім учасником цього процесу. Тішить, що ця наукова співпраця триває й досі.

     

    Молодь формує свій науковий світогляд

    Logo_AudytoriaНа базі Київського національного авіаційного університету 26 – 27 травня проходила XVIII Міжнародна наукова конференція „Астрономічна школа молодих учених“, в якій взяли участь і виступили студенти третього курсу ІГДГ Львівської політехніки.

    Її організувала кафедра космічної геодезії Київського національного авіаційного університету за сприяння Української астрономічної асоціації. Ця Міжнародна астрономічна школа, яку щороку проводять в іншому місті, має на меті сприяти науковим дослідженням студентів та аспірантів у галузі природничо-математичних дисциплін: астрономії, космонавтиці, геодезії, а також поширювати ці знання, формувати у молоді науковий світогляд.

    Учасники на пленарному засіданні і на секціях ділилися своїми напрацюваннями в галузі геодезії і космосу. Поруч із відомими астрономами України і світу у ній активну участь взяли молоді науковці і студенти. Останні виступали з доповідями на секції „Космічна геодезія“. Від Львівської політехніки з доповіддю „Відновлення часового стану іоносфери за даними регулярних визначень показника ТЕС“ виступив студент третього курсу кафедри вищої геодезії та астрономії ІГДГ Богдан Пересунько, а асистент кафедри Богдан Джуман презентував свою наукову роботу.

    — Дослідження і доповідь ми готували спільно: студенти Анастасія Недогонова, Сергій Крамаренко, я та наші наукові керівники — доцент Любов Янків-Вітковська і Богдан Джуман, — розповідає Богдан Пересунько. — До конференції
    готувалися дуже відповідально та й тема доволі перспективна. А поділитися перед однолітками було чим, адже, виконуючи складне завдання, самі розробили програму, яку удосконалювали після пар, провели багато різних досліджень, потім готували доповідь. Нам цікаво досліджувати космос, який, зрештою, нас і об’єднав. На конференції, після засідання молодих учених, слово мали студенти. Приємно, що кожна доповідь викликала багато запитань. Також відбулися цікаві дискусії стосовно різних досліджень, крім цього, мали можливість послухати виступи відомих постатей в українській і зарубіжній астрономії. Ми вдячні нашим науковим керівникам, без яких, мабуть, і не почали б працювати над цими дослідженнями. Надалі плануємо вдосконалити наш алгоритм, побудувати не тільки часову модель, а й просторову.

    — Я щаслива, що вдалося знайти таких розумних, енергійних і амбітних студентів-третьокурсників, яким читаю лекції з курсу „Основи космічного моніторингу“, — не без гордості говорить Любов Янків-Вітковська. — Вони добре вчаться, і що приємно — поза навчальною програмою цікавляться космічним моніторингом землі, дуже добре знають астрономію,
    науку про космос. Ми почали працювати з ними на початку минулого навчального року. Відтоді вони стали нашими добрими помічниками у громадській роботі. Оскільки дуже багато популяризують науку про космос, то ми прийняли їх до Львівського астрономічного товариства. Тепер разом з ними і колегами з кафедри проводимо майстер-класи з астрономії для найменших. Діти, які до нас ходять, дуже їх полюбили. Тішить, що ядро маленької лабораторії дослідження космічної погоди, яке ми створили з талановитим науковцем Богданом Джуманом, уже дає гарні плоди. Наші студенти — перспективні, розумні, працьовиті, добре знають математичний апарат. Їхні заслуги оцінив і директор інституту професор Корнилій Третяк, виписавши їм премію за наукові дослідження в розмірі стипендії. Добре, що наукову працю студентів у нашому університеті належно оцінюють.


     

    Катерина ГРЕЧИН

     

    Космос, що притягує до себе

    Logo_Audytoria

    Доцент кафедри вищої геодезії та астрономії ІГДГ Любов Янків-Вітковська спільно зі своїми колегами нині інтенсивно досліджує Космічну погоду. Наукові дослідження для неї є не лише роботою, а й хобі, що приносить найбільше задоволення. Народилася в прегарному Рогатині. Любить поезію, літературу, цікавиться малярством, музикою, завжди у курсі подій українців за кордоном, сама не раз брала участь у тих заходах і одразу ж розповідала про них через Фейсбук, додаючи чимало світлин. Тонко відчуває природу. Радіє успіхам своїх дітей, обожнює внуків. Здавалося б, при такій поетичній натурі мала би стати чистим гуманітарієм. Однак обрала фізичний факультет Франкового університету зі спеціальності „Астрофізика“, захопилася своїм фахом і легко ввійшла у студентську науку, тим паче, що мала таких покровителів-астрофізиків як науковий керівник, доцент фізичного факультету Богдан Бабій і його вихованці, в яких свого часу був куратором групи, — Юрій Рудавський та Іван Вакарчук. У такій компанії вони часто зустрічалися у квартирі Богдана Теофільовича (інваліда з дитинства), розмовляли, дискутували, сперечалися з наукових питань, що стосувалися досліджень фізики Сонця. Згодом, уже після смерті Богдана Бабія, його послідовникам вдалося створити кафедру астрофізики, де Любов Миколаївна почала свою педагогічну діяльність. Відтак, наукові дослідження плавно перейшли у сонячно-земні зв’язки: досліджувала іоносферу Землі під впливом проявів активності на Сонці, що також свого роду було творчим „зануренням“ у небесну стихію. Запитую у Любові Миколаївни, якою є сфера її нинішніх наукових досліджень?
    — Коли в 2002 році мене „переманив“ в Інститут геодезії тодішній ректор Політехніки Юрій Рудавський, то ми з колегами Федором Заблоцьким та Яромирою Костецькою почали наукові дослідження Космічної погоди. Це була зовсім нова для мене проблематика (нині працюю над докторською дисертацією). До того ж, в Політехніці є лабораторія космічних досліджень (я так її називаю) — перманентна GPS-станція, яка дозволяє займатися такими дослідженнями, а за допомогою GNNS-спостережень вивчати фізичні параметри атмосфери.
    — Що Вас більше приваблює: викладацька чи наукова робота?
    — Свого часу переважала наукова робота, потім викладацька, а тепер це 50 на 50. Був період, коли рівень знань студентів і їхнє бажання вчитися були не дуже високі і мені стало нецікаво з ними працювати. Тоді мене врятував ректор Юрій Бобало, який запропонував перейти в докторантуру. Коли ж знову повернулася на викладацьку роботу, побачила перед собою зовсім інших студентів: креативних, охочих до пізнання нового. Мене це захопило, захотілося дати їм якнайбільше знань та різної інформації. До того ж бачу конкретний результат своєї викладацької роботи. Стосовно науки, то мені дуже посприяла чоловікова дипломатична робота. Я мала можливість пройти стажування у Латвійському технічному університеті й тричі — у Центрі космічних досліджень Польської Академії Наук. Ознайомившись з досвідом роботи науковців усього світу, з Європейською космічною агенцією, зрозуміла, що наша наукова школа не гірша, ніж у них.
    — Як Ви почувалися в ролі дружини дипломата?
    — Це були обов’язки, до яких я спеціально не готувалася, тому їх брало на себе Міністерство закордонних справ, адже часто дружина посла мала виконувати ще й певні функції. Як це було, зокрема, у Латвії, де чоловік якийсь час працював Надзвичайним і Повноважним Послом України, чи коли працював Генеральним консулом України в Ґданську. Це були непрості роки, адже Україна вже пережила перший і другий Майдани. За кордоном у нас були і друзі, і недруги. Мені ж хотілося, щоб латвійці і поляки через мене краще пізнали Україну. А ще підтримувала зв’язки з діаспорою. Це був дуже особливий період у моєму житті, яким я загалом задоволена.
    — Ви очолюєте Львівське астрономічне товариство…
    — Його ми створили з моїми однодумцями з кафедри астрофізики 1998 року, бо хотіли розповсюджувати і популяризувати знання про астрономію і космос. Відомо ж, що кожна громадська організація має свій пік, а потім занепад. Саме в другий пік мені доручили очолити товариство. Нині в ньому залишилися справжні астрономолюби. А ще готуємо собі розумних студентів змалечку: організовуємо в Політехніці спільно з колегами і студентами майстер-класи з астрономії для дітей 5 – 10 років, куди приходять і діточки наших співробітників. На Фейсбуці маємо свою сторінку, через яку набираємо охочих. 13 травня брали участь у дитячому книжковому форумі, де проводили майстер-класи з астрономії. Наприкінці травня розпочнемо вечірні майстер-класи для тих, кому за 35, і хто хоче більше дізнатися про астрономію і космос. Будемо вчити їх „бачити“ небо, розуміти його, адже там є аж 88 сузір’їв зі своїми зірками, галактиками, різними скупченнями, туманностями… На небі і вдень, і вночі все дуже красиве. Небо манить, підтримує, підбадьорює, має цікаві легенди і міфи, в яких добро завжди перемагає зло. Ну а ми, земляни, маємо робити все, щоб не засмічувати Космос, а берегти його.


    Спілкувалася Катерина ГРЕЧИН

     

    Завідувач кафедри ВГА професор Федір Заблоцький розповідає про свій життєвий і науковий шлях

    Logo_NULPЗавідувач кафедри вищої геодезії та астрономії Національного університету «Львівська політехніка» професорові Федору Дмитровичу Заблоцькому 22 лютого виповнюється 70 років. Поважний вік, який дає право оглянути роки, що за плечима, згадувати та розмірковувати і водночас – дивитися у майбутнє. Напередодні ювілею журналіст прес-служби Львівської політехніки зустрівся з науковцем.

    – Федоре Дмитровичу, розпочнемо з Вашого коріння, з Вашої малої Батьківщини.

    – Народився я у селі Малий Ходачків на Тернопільщині. Батьки були простими селянами. Особливою строгістю у моєму вихованні відзначався батько. Я більше горнувся до мами. Та з плином років відчув вдячність за батьківську науку. Сталося так, що 1948 року батька разом з його мамою (моєю бабусею) вислали до Сибіру у Кемеровську область. Стрийко у той час вже відбував покарання у Норильську за участь у національно-визвольній боротьбі. Маму і мене висилка оминула, бо на той час ми жили у сусідньому селі. 1951 року поїхали до батька. Він і мама працювали там на шахті. Мною опікувалася бабуся. Звернув увагу, що у кожній виселеній сім’ї був «Кобзар»…

    Чотири роки я вчився у місцевій школі. 1957 року разом з бабцею повернувся у рідне село. Згодом приїхали і батьки. Продовжив навчання у п’ятому класі. Почав учитися 21 вересня. Кумедний був епізод на уроці української мови. Треба було розібрати текст по частинах мови – підмет, присудок. Після сибірської російської школи не знав тих термінів. Вчителька каже, що змушена поставити мені двійку. Виручив мене хлопець із задньої парти: «Та він же москаль!..». Я відтарабанив без запиночки по-російськи – подлежащие, сказуемое, деепричастие… Вчителька, щира українка, послухала то все і оголосила класові: «Ставлю Заблоцькому 5 з плюсом!»

    – Ви добре вчилися у школі?

    – Закінчив школу зі срібною медаллю. Трохи забракло до золотої.

    – Чи впливали Ваші батьки на вибір майбутньої спеціальності?

    – Ніяким чином. Батькові взагалі нічого не казав, а мама знала лише, що їду вступати до Львова. Відразу після школи влаштувався у піонерський табір інструктором з плавання. Заробив за липень 60 рублів і поїхав з тими грішми до Львова.

    Взагалі-то я не мріяв про технічну освіту, думав про гуманітарну. Дуже любив літературу. На всіх олімпіадах мене виставляли як декламатора поезій. Але мій приятель підбив мене до вступу у Львівську політехніку. Я добре склав усі п’ять іспитів і при досить високому конкурсі був майже зарахований на… електромеханічний факультет. Чому майже? У день остаточного зарахування і співбесіди з деканом на електромеханічний факультет завітав декан геодезичного Тимофій Никифорович Чалюк. Коли декан електромеханічного факультету оголосив, що Заблоцький зарахований, Тимофій Никифорович звернувся до мене: «Ви сільський хлопець. Чи знаєте, що є така романтична спеціальність – геодезист? Може, підете до нас?». І тут я ляпнув: «Та мені все одно, куди вступати…». Це викликало гнів декана електромеханічного: «Вам все равно! Да вы знете, сколько молодых людей остались за бортом института! Люди армию отслужили…». І спересердя кинув мої документи Чалюку: «Забирайте его к себе, нам такие не нужны!». Ось так розпочався мій шлях у геодезію.

    А по-справжньому почав учити цю науку на третьому курсі. Із вдячністю згадую усіх викладачів. На першому курсі були захоплені цікавими, доступними лекціями з вищої математики професора Верхоломова, а з геодезії – професора Островського, доцента Масліча, з кафедри вищої геодезії і астрономії – доцентів Філіпова, Коваленка. Коли вже працював в Інституті, впродовж десяти років був заступником професора Островського, коли він очолював кафедру геодезії.

    – Ви одразу вступили в аспірантуру?

    – Одразу, але на заочну форму. На той час я вже одружився, а стипендія була маленькою. Закінчив геодезичний 1969 року і пішов працювати інженером-геодезистом в інститут «Теплоелектропроект». Було багато відряджень. Невдовзі зрозумів, що треба обирати щось одне. Вибрав науку. Завідувач кафедри геодезії Дмитро Іванович Масліч узяв мене на посаду асистента кафедри.

    – Якими були тоді Ваші наукові зацікавлення?

    – І кандидатська, і докторська дисертації пов’язані з полярними регіонами. Було чимало експедицій на Нову Землю, Кольський півострів. А ось в Антарктиді побувати не довелося. Підозрюю, що перешкодила історія з моїм батьком…

    – Можу припустити, що наукова діяльність працівників Вашої кафедри має здебільшого фундаментальний характер.

    – У принципі це так. Але і наша робота має вихід на практику. Ми створюємо основи для розвитку геодезії і картографії. Діяльність наша різнопланова. Основний науковий напрям – моніторинг фізичної поверхні Землі та її атмосфери на основі результатів аналізу сучасних наземних і супутникових вимірювань.

    На кафедрі тривають дослідження деформації земної поверхні в регіонах Українських Карпат і Антарктичної станції «Академік Вернадський» із застосуванням, насамперед, супутникових технологій. Ми брали участь у Центрально-Європейських геодинамічних проектах. Окремий напрям – вивчення метеорологічних процесів за допомогою GPS-вимірювань За результатами цих дослідженнями я у співавторстві з іншими дослідниками видав дві монографії та навчальний посібник «ГНСС-метереологія». Використовуємо інформацію із супутників для вивчення атмосфери Землі. Видав з цієї тематики монографію.

    – У назві Вашої кафедри присутнє слово «астрономія». Може видатися, що це щось далеке від земних проблем.

    – Ми не вивчаємо природи і походження небесних світил та Всесвіту. Розвиваємо геодезичну астрономію Я, до прикладу, здобув спеціальність «астрономогеодезик».

    – Ваша кафедра є випусковою. Зараз завершується вироблення нового положення про рейтингування випускових кафедр. Один з індикаторів рейтингу – кількість докторів і кандидатів наук…

    – На нашій кафедрі працює 12 штатних викладачів. Серед них – 5 докторів наук, професорів, 3 кандидати наук, доценти, та 3 кандидати наук – асистенти. Та, як на мене, це не вирішальний показник. Головне – наукова робота. І не лише викладачів.

    Я б зробив особливий акцент на активнішому і глибшому залученні студентів до наукової роботи, застерігаючи від формалізму у цій важливій справі. Мені подобаються слова: «Талант будити треба вдосвіта». Це стосується і наукового таланту. Дуже важлива участь у міжнародних грантах. Упродовж 1994–2006 років я був національним представником у Центрально-Європейських геодинамічних проектах. Зараз складніше. Щоб отримати міжнародний грант, треба подати не менше десяти серйозних заявок. Але це треба наполегливо робити.

    – Ви керівник підрозділу, хоча і невеликого. Які ваші принципи у стосунках з підлеглими, з колегами по роботі?

    – За багато років не можу спокійно сприймати розхлябаності, забудькуватості, необов’язковості. Дав слово – дотримай!

    – Знаю, що Ваша дружина за фахом музикант. Може, вона і Вас захопила музикою?

    – Музика завжди була у моєму житті. У школі грав у духовому оркестрі. У студентські роки захоплювався гітарою, співав у молодіжному хорі, потім – у хорі викладачів «Орфей». Зараз не граю і не співаю, але слухати музику люблю.

    String could not be parsed as XML

     

    Категорії новин

    Календар новин

    Травень 2019
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    « Кві    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031  

    Опитування

    Скільки часу в середньому на день Ви витрачаєте на навчання після пар?

    Переглянути результати

    Loading ... Loading ...

    Свята

    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Курс валют

    Вакансії

    Робота геодезист, землевпорядник, маркшейдер, фотограмметрист, робота
    jooble